<span>Хома Григорович мав особливу примху: він вельми не любив наново переповідати одне й те саме. Бувало, деколи, як допросишся в нього щось розказати ще раз, то, дивись, щось і додасть новеньке або переіначить так, що й упізнати годі. Якось один із тих панів, - нам, простим людям, важко й назвати їх: писаки вони - не писаки, а от те саме, що гендлярі по наших ярмарках. Нахапають, напросять, нацуплять усякої всячини, та й випускають книжечки, не товстіші за граматику, щомісяця чи щотижня[1]. Один із цих панів і виканючнив у Хоми Григоровича саме цю історію, а той геть забув про неї. Тільки приїздить з Полтави той самий панич, у гороховому каптані, що про нього казав я і якого одну розповідь ви, гадаю, вже прочитали; привозить із собою невеличку книжечку і, розгорнувши посередині, показує нам. Хома Григорович ладен уже був осідлати носа свого окулярами, та згадавши, що він забув їх підмотати нитками й обліпити воском, передав книжку мені. А я грамоту сяк-так розумію і не ношу окулярів, тож і взявся читати. Не встиг перегорнути і двох сторінок, як він раптом спинив мене за руку</span>
Чуйний,добрий,чесний ,терплячий ,допитливий.
У вінку зеленолистім,
у червоному намисті
Видивляється у воду
на свою хорошу вроду. Калина
Привіт Україно!!!
Бувай!!!
Тема:відтворення часів боротьби українського народу з турками та тривалого полону козаків, яким прагне допомогти Маруся Богуславка.
ідея: засудження турків як ворожого народу і возвеличення віри у вільне життя
худ. засоби:
епітети: камінь біленький, кам"яная темниця
повтори: дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка
рит. оклики: козаки, ви, біднії невільники
рит. запитання: що в нашій християнській землі за день тепера?