Словно маленькое солнышко распускается календула в садах, палисадниках, на клумбах. В народе говорят, что когда-то цветок был золотой монеткой, которая лежала в кармане у Солнца среди других монеток, но когда Солнце присело на пенек, одна монетка выскочила из кармана и упала на землю, а утром на этом месте вырос удивительный цветок, очень похожий на Солнце.<span>
Научное название календулы происходит от латинского слова calendae, обозначающего первый день каждого месяца. Можно предположить, что поводом для отождествления растения с началом нового цикла послужили его соцветия, которые во время цветения постоянно сменяют друг друга. Видовое название календулы – officinalis – связано с её лечебными свойствами (от лат. officina – «аптека»). Благодаря своеобразной форме плодов в народе календулу называют ноготками. В русском фольклоре сохранилось древнее сказание о происхождении этого названия. В нем повествуется о том, что водной бедной семье родился мальчик. Рос он больным и слабым, поэтому звали его не по имени, а просто Заморышем. Когда мальчик подрос, он познал секреты целебных растений и научился с помощью них лечить людей. Со всех окрестных деревень стали приходить к Заморышу больные. Однако нашёлся злой человек, который позавидовал славе лекаря и решил извести его. Как-то в праздничный день поднёс он Заморышу кубок вина с ядом. Тот выпил, а как почувствовал, что умирает, позвал людей и завещал закопать после смерти ноготок с его левой руки под окном отравителя. Выполнили его просьбу. Выросло на том месте лекарственное растение с золотыми цветками. В память о добром лекаре люди назвали этот цветок ноготками. Первые Христиане называли календулу «Золото Марии» и украшали ею статуи матери Спасителя. В древней Индии из календулы плели гирлянды и украшали ими статуи святых. Календулу называют иногда «невеста лета» из-за тенденции цветка поворачиваться за солнцем.
Календула символизирует постоянство в любви, поэтому ее часто использовали в букетах или в венках. В юго-восточной Европе есть поверье: чтобы добиться верности возлюбленного нужно выкопать землю из следа его ноги, насыпать ее в горшок и посеять в нее календулу. Цветки также использовали как средство против колдовства. Иногда знахари при лечении больных предлагали им просто смотреть на цветки календулы, считалось, что болезни при этом должны уйти сами собой.</span>
Мені сподобалась казка Василя Симоненка "Цар Плаксій і Лоскотон". В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: "всі сльозливі через край". Цар домагався, щоб в країні плакали "всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!" І зовсім сутужно пришилось би жителям тієї країни, якби не жив серед них "добрий дядько Лоскотон". Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив "до усіх голосний та щирий сміх". І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — "розвалив поганський трон".
Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які по сгійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. "Цар Плаксій помер від сміху", а Лоскотон "живе й понині!" Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.
Я думаю допоможу
Книга допомагає не тільки вчитись , а й відпочивати . Як з пародоксом читання . Це й ще людина розвивається духовно . Багатший словарний запас . Книга це портал книжкових чар які допомагають відволіктися від реальності . Книга може перевернути життя , якщо написати її .
Іноді книги ігають ключову роль у житті . Вони стать друзями якщо їх немає . Тож книги треба цінувати .
Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.
Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву. Дивишся у небо, а там двоє - журавель і журавочка. І так гарно і легко кружляють, немов би танок якийсь водять. Розтанув на водоймах твердий лід. А хороші діти садять дерева і підливають. Білять вапном, щоб шкідники не вилазили на них і не завдавали шкоди.
<span>Коли юннати це зроблять, то буде дуже добрий урожай. Мені дуже подобається ця пора року - барвиста, весела, духмяна і запашна весна!</span>