Главный герой был скрыт ,одинок,раздражителен на весь мир,ворчлив,равнодушен к окружающим и их жизням
Жил-был мальчик Петя. И был у него очень плохой дневник. Вернее, дневник был совсем не плохой, это Петя с ним обращайлся так, что дневник потерял свою красоту. И вот однажды решил дневник спрятаться от хозяина, потому что надоело ему бедному такое неуважительное отношение терпеть. Залез дневник под кровать и не вылазит. А Петя на следующий день пошел в школу, про дневник он даже не вспомнил тогда. Но после обеда Петя прибежал из школы совершенно растерянный, он не знал куда делся его дневник. Он искал его и среди книжек, и среди тетрадей, и среди школьных учебников, но нигде не мог его найти. В конце концов расстроенный Петя сел на кровать и заплакал. Дневник, лежа под кроватью, слышал это, он также слышал как Петя говорил:
"Дневничок, миленький, где ты?"
Скоро мама позвала Петю кушать, заплаканный Петя сказал ей, что дневник пропал. А дневник тем временем лежал и думал о Пете. жалко ему стало своего хозяина, высунул он один из своих уголков из под кровати так, чтобы видно было, лёг поудобнее и стал ждать. Наконец, после обеда, Петя вошел в комнату, увидел на полу свой пропавший дневник и очень обрадовался, он обнял его и запрыгал с ним в руках от радости. С тех пор Петя обращался с ним очень хорошо, а дневник больше никогда не пропадал, не прятался от своего хозяина.
Кохання, здатне пережити смерть. Саме так можна охарактеризувати лейтмотив драми Шекспіра «Ромео і Джульєтта». Почуття, що спалахнуло зненацька, здавалось би, не має права на життя. Дві сім’ї ведуть запеклу ворожнечу, просякнуту лютою ненавистю і кривавими розправами. Ромео впевнений, що кохає Розаліну, а до Джульєтти сватається Парис.
Кохання не знає кордонів. Оселившись у серцях Ромео і Джульєтти воно творить справжні дива: змушує забути про протистояння родин, міняє їхні характери. Читач бачить, як Джульєтта із романтичної вразливої дівчини перетворюється на сильну жінку, яка здатна боротися за право кохати і бути коханою.
Зміни торкаються і Ромео. Він розуміє, що кохання до Розаліни було надуманим, не справжнім. Романтична сцена під балконом, що так хвилює силою і красою почуттів, веде героїв до цілком логічного рішення – шлюбу. Як не дивно, більш практичною і вдумливою автор змальовує саме Джульєтту. Ромео, потрапивши у полон почуттів, не відразу зміг зрозуміти, наскільки ілюзорне і крихке їхнє щастя, право на яке ще належить відвоювати.
У юних закоханих є союзники. Перш за все, стара нянька Джульєтти. Жінка звикла жити серед багатих і знатних, любить гроші. Співчуваючи своїй вихованці, вона все ж радить вийти заміж за Париса. Враховуючи деспотизм батька, легковажність матері і обмеженість поглядів годувальниці, дівчина залишається абсолютно самотньою у власному домі.
Залишається ще монах Лоренцо – людина освічена і прогресивна. Він розуміє, що країна втягнута у чвари між знатними вельможами. Наївно думаючи, що кохання між членами родин Монтеккі і Капулетті здатне побороти вікову ворожнечу, монах погоджується допомагати закоханим. Низка випадковостей, як це і буває у житті, призводить до сумної кінцівки – герої гинуть, ще раз освідчуючись один одному у коханні.
Трагізм фіналу просто приголомшуючий. На перший погляд смерть закоханих видається безглуздою. Проте трагедія мала свої позитивні наслідки: ворогуючі сторони, нарешті, помирилися. Кохання Ромео і Джульєтти стало всесвітньовідомим прикладом краси і сили почуття. Змінювалися епохи, з’являлися все нові покоління юних мрійників, але історія шекспірівських закоханих і сьогодні продовжує жити і хвилювати серця.
http://ukrtvory.ru/koxannya-romeo-i-dzhulyetti.html
«Судьба человека»: Соколов говорит мальчику, что он его отец. Чувство: сострадание
«Евгений Онегин»: Ленский вызывает Онегина на дуэль. Чувство: ревность
«Евгений Онегин»: Татьяна отказывает Онегину после долгих лет. Чувство: есть место обиды за отказ в своё время самого Евгения
«Герой нашего времени»: Грушницкий и его секундант не положили в пистолет Печорина патроны. Чувство: страх за свою жизнь
«Шинель»: Бошмачков преследует чиновников в облике призрака. Чувство: месть