и вот после зимы наконецто началась долгожданняя весна стали распускаться цветы ))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))) вот так можно начать и придумать еше чего ни буть!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))
<span>Перед вечерею
В оселі діда Дуная як у вінку.
Лави, стіл, піч, ліжко, божниця – все тут зроблено дідовими руками. Все,
окрім ікон, скла та горшків.
В сухий настояний запах лісових
трав і квітів вплітається вологий аромат нещодавно внесених з льоху
яблук. На покуті красується сніп жита. Він затуляє одежу сивих святих на
іконах.
Кленовий мисник переливається полив’яним
цвітом полумисків, а біля мисника висить потемніла від років кобза. Вона
- відрада старого.
З світлиці якось боком видибує лелека. Його гордовиту осанку псує опущене вниз підбите крило.
Дідів
онук Максим відщипує хліба, простягає птиці. Та з гідністю закидає
назад голову і ковтає їжу так, начебто вона жива і може вирватись.
Баба
Ганна метушиться біля печі. Вона бережно ставить на стіл велику
череп’яну миску з борщем. У ній плавають чорні голівки грибів та
краплини олії. Лелека одним оком націлився на гриба, схопив його,
підкинув угору, щоб зручніше проковтнути. Дід Дунай ложкою почастував
нечемну птицю. Лелека з презирством до усього роду людського дибає до
дверей і причаюється біля лави.
Не встигла господиня
поставити на стіл печеню, як бусол занурює в миску дзьоба, вихоплює
шматок м’яса і проворно відбігає подалі від людей. Дід і хлопчина
сміються, баба розводить руками:
<span>- От харцизяка! А ще під святим небом літає. Сідайте вечеряти!</span></span>
<span>Хвалить його кожен,
Любить його кожен.
І дня ми прожити
Без нього не можем</span>
Трагікомедія - драматичний твір, що володіє ознаками як комедії, так і трагедії. У широкому сенсі - будь-який сюжет літератури, сценічного та образотворчого мистецтва, що поєднує комічне і трагічне."Сто тисяч" за жанром трагікомедія тому що в кінці Герасим Калитка пішов вішатись через фальшиві кюпюри, Герасим так і не зрозумів що гроші це не головне- це і є трагічним.