Помер Мономах 19 травня 1125 р. в 73 році життя. Прожив більш-менш стільки, що Ярослав Мудрий, але на великокняжому столі просидів (формально) тільки дванацять літ. Фактично, то на широкій арені української політики виринув він іще за життя свого батька й вже тоді виявив стільки енергії, що не було сумніву, що він, а не хто інший з князів стане в очах громадянства справжнім ідеалом князя-володаря. Літопис називає його «благовірним, христолюбивим, великим, чудним, святим і добрим». Але тими прикметами не вичерпується характеристика Мономаха так само, як мало що нам говорить про цього володаря, войовника й дипльомата похвала духовенства, мовляв він «любив митрополитів, єпископів та чорноризців». Це була прикмета всіх розумних князів, що хотіли забезпечитися проти опозиції з боку всевладного духовенства. Мономах, це була надто багатогранна особистість, щоби її можна охопити одним реченням чи сухим вичисленням прикмет, як це робить літопис. Куди краще характеризує себе сам Мономах у своїм «Поученню дітям», що є життєписом Мономаха, прибраним у дуже цікаву, приповідну форму.
1 Мишка
2 маленька, сіренька
3 пищить, бігає, шкрябає
4 Живе переважно в будинках
5 гризун
В алегоричному образі Щуки зображеного типового злочинця.
Дорога,Анно.Ти мені дуже сподобалась.Я вірю,що ти мені напишеш.Я хочу все про тебе дізнатися.Де ти живеш,чим займаєшся,що ти любиш.Я хочу з тобою потоваришувати.Ти мене дуже надихаєш.Ти можеш знайти в сірому, сумному, щось кольорове,добре,можеш кожного звеселити.Продовжуй в цьому дусь!
З найкращими побажаннями (ім'я)
А й справді, ми не в змозі повернути час назад...а починаємо розуміти це тоді, коли втрачаємо його.
-----
можливо далі продовжиш сам