Крила — бічні складки екзоскелета комах, які дозволяють їм активно переміщуватись у повітрі, тобто літати.
Крила комах — унікальний витвір природи, адже:
<span>з усіх безхребетних тварин крила мають лише комахи;крила хребетних (птахи, кажани) є видозміненими передніми кінцівками, тоді як у комах крила — вирости стінки тіла;на відміну від решти придатків комах, крила не мають власних внутрішніх м'язів;<span>крила забезпечують такий механізм польоту, аналогів якому немає ані в тваринному світі[1], ані в техніці.</span></span>
Наявність крил — один з факторів, що спричинили розквіт класу комах, дозволили їм заселити майже весь суходіл і посісти панівне становище в екосистемах.
Особлива конструкція крил забезпечує дуже досконалий, швидкий та маневрений політ комах<span>[2]</span>
Надеюсь помогла хоть чем то)
Як гарно вночі взимку!!! Небо чисте та високе, із міріадами зірок, які сяють мов перлинки. Тихо падає сніжок, він кружляє та повільно лягяє на землю. Повітра дуже чисте та немов бринить від морозу. Як гарно вийти із теплої оселі та пройтися визерунковими тропками поміж снігових кучугурів, вдохнути морозне повітря, відчути сніжинки на своєму обличчі, а потім знов повернутися додому та лягти у тепле ліжко і мріяти про далекі зорі.
Вадим Кулаківський - хлопець гарний та модний. Він зверхньо ставиться до оточуючих, самозакоханий. Палить та заробляє гроші нечесним шляхом.
Тітка Софійки Сніжана - вже доросла зав віком, але ще дитина в душі. Вона - невиправна мрійниця. Любить свою племінницю, розуміє її.
Ірка Завадчук - вродлива дівчина. Вона дуже любить увагу і робить все для того, щоб бути у центрі подій. Має татуювання на плечі. Егоїстка.
1) Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них.
2)<span>Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!
3)А
</span>