Я гадаю що притча Емми Андієвської "Говорюща риба" вийшла гарна , повчальна ... Але звісно кінець сумний , тому що така гарна, говорюща риба зажарилась на плиті я проста риба. Її ззвісно шкода, але рибальці буде повчання, що потрібно говорити до кінця , наприклад те що твій друг - це риба, людина або щосб інше. І всеж таки, його жінка була теж винна, бо вона навіть не помітила риби під ногами, та ще й говорющої !
Я гадаю що рибалка тепер буде говорити все , і до кінця , а його жінка буде уважнішою , і менеше буде розмовляти , бо саме за цього вона і не помітила риби ! Аще нехай друзі рибалки будуть йому більше співчувати, і він їм теж.
Взагалі на мою думку , в цій притчі мораль в тому що потрібно менше говорити , говорити до кінця та інш...
Прости не понимаю,что написано!!
У нашій мові є багато чудових слів, які милозвучно складаються у задушевну пісню.
Мелодійні рядки лунають на концертних площадках. Українські народні пісні щиро виконують гості на весіллях. Ніжно звучать колискові пісні з маминих вуст та заколисують немовлят. Колядки, щедрівки, веснянки - чудове пісенне надбання нашого народу, яке бережно передається через покоління. Багато поетичних рядків Тараса Шевченка, які покладені на музику, стали народними піснями.
Українські пісні різноманітні. Вони оспівують неповторність рідного краю, славне козацьке минуле нашого народу, напружену визвольну боротьбу за незалежнсть, високі почуття. Зачаровують душу, захоплюють своєю красою. Ось такі вони, пісні мого рідного краю.
Тому що рушник-це національний символ України.Люди поважають роботу над рушником,його виготовлення-важка справа.народові припали до серця пісні про рушники,адже ми є патріотами своєї держави,бо українські рушники,особливо такі гарні як у нас,немає ніде у Світі.і це наше,рідне ми повинні цінувати його працю.
Щось у цьому дусі
