Федько халамидник він розбишака говорить правду прийде на помічь терпеливий.Толя скромний сором'язливий добрий багатий.
Правильні відомості про Землю та її форму з’явились не відразу, не в один час і не водному місці. Проте де саме, коли, у якого народу вони були найбільш правильними, з’ясувати важко. Дуже вже мало збереглося про це вірогідних стародавніх документів та матеріальних пам’яток.<span>
Одна з найдавніших культурних країн на Землі – Китай. За кілька тисяч років до н.е. китайці мали писемність, уміли зображати місцевість на карті і складали географічні описи. Та, на жаль, старокитайські „рисунки” (карти) і описи земель ще майже не вивчені.
Індійська культура теж дуже давня. За переказами, індійці уявляли собі Землю у вигляді площини, що лежить на спинах слонів. Цінні історичні матеріали дійшли до нас і від стародавніх народів, які жили на Близькому Сході, в басейні рр. Тігру та Єфрату, в дельті Нілу і вздовж берегів Середземного моря в Малій Азії і Південній Європі. До наших часів дійшли писані документи з стародавньої Вавілонії. Давність їх – близько 6000 років. Вавілоняни, в свою чергу, успадкували знання від ще більш стародавніх народів. Вавілоняни вважали, що Земля має вигляд гори, західний схил якої займає Вавілонія. Вони помітили, що на південь від Вавілону – море, а на сході височать гори, через які не наважувались переходити. Тому їм здавалось, що Вавілонія розташована на західному схилі „світової” гори. Гора ця – кругла, і оточена вона морем, а на море, як перевернута чаша, спирається тверде небо – небесний світ. На небі, як і на Землі, є суша, вода та повітря. Небесна суша – це пояс сузір’їв Зодіаку, який як гребля, простягнувся серед небесного моря. По цьому поясі суші рухаються Сонце, Місяць і п’ять планет. Під Землею знаходиться безодня – пекло, куди спускаються душі померлих; уночі Сонце проходить через це підземелля від західного краю Землі до східного, щоб уранці знову почати свій денний шлях по небу. Спостерігаючи, як за морським горизонтом заходить Сонце, люди думали, що воно спускається в море і що сходити воно теж повинно з моря. Отже, в основі уявлень стародавніх вавілонян про Землю лежали спостереження за явищами природи. Проте знання їх були обмежені, і через те вони не могли правильно пояснити ці явища. Народи, які жили в Палестині, інакше уявляли собі Землю, ніж вавілоняни. Стародавні євреї жили на рівнині, і Земля здавалась їм рівниною, на якій подекуди височать гори. Особливе місце у світобудові євреї відводили вітрам, які приносять з собою то дощ, то посуху. Оселя вітрів, на їх думку, міститься в нижньому поясі неба і відокремлює собою Землю від небесних вод: снігу, дощу і граду. Під Землею залягає вода, від якої догори йдуть канали, що живлять моря і ріки. Уявлень про форму всієї Землі у стародавніх євреїв, очевидно, не було. Відомо, що фінікійці, єгиптяни і стародавні греки були добрими мореплавцями: навіть на невеликих кораблях вони сміливо вирушали в далекі плавання і відкривали нові землі. Дуже багато чим географія завдячує еллінам, або стародавнім грекам. Цей нечисленний народ, що жив на півдні Балканського і Апеннінського півостровів Європи, створив високу культуру. Про найдавніші відомі нам уявлення греків про Землю ми знаємо з поем Гомера – „Одіссеї” і „Ілліади” (12-8 ст. до н.е.). З цих творів видно, що греки уявляли собі Землю трохи опуклим диском, який нагадує щит воїна. Сушу кругом обтікає ріка Океан. Над Землею розкинувся мідний небозвід, по якому рухається Сонце, піднімаючись щодня з вод Океану на сході і поринаючи в них на заході.</span><span>
</span>
Ответ:
По объёму дума больше исторических балладных песен, с которыми, как и с давним дружинным эпос, имеет генетическую связь[2]. В структуре думы является более или менее выраженные три части: запев основной рассказ, окончание. Стихосложение думы неравносложное, астрофичное, с интонационно-смысловым членением на уступы-тирады, в пении начинается криками «ой», а завершается «гей-гей».
Своей стихотворной и музыкальной формой думы представляют высшую стадию речитативного стиля, развитого ранее в причитаниях, из которых думы переняли некоторые мотивы и поэтические образы. С причитаниями думы роднит и характер импровизации. Длинные рецитации дум переходят в плавные, меняющиеся формы. Каждый кобзарь перенимал от своего учителя образец исполнения в общих чертах и создавал свой отдельный вариант мелодии, под которую исполнял все думы своего репертуара.
Пение дум требует особого таланта и певческой техники (поэтому думы сохранились только среди профессиональных певцов). Доминантный элемент думы — словесный, а не музыкальный, и формируется он в определённой мере импровизационно, поэтому рифмы часто риторические. Рифмы в думах преимущественно глагольные. В поэтике характерны развёрнутые отрицательные параллели , традиционные эпитеты , тавтологичные высказывания , разнообразные фигуры поэтического синтаксиса , традиционные эпические числа . Стиль дум торжественный, возвышенный, чему способствует использование архаизмов, старославянизмов и полонизмов . Эпичность и торжественность дум усиливается ретардациями — замедлением рассказа через повторение фраз-формул.
У думы, в отличие от баллад и эпоса других народов, нет ничего фантастического. Древнейшее упоминание о думах есть в хронике польского историка С. Сарницкого, древнейший текст думы, найденный в краковском архиве М. Возняком в 1920-х годах в сборнике Кондрацкого «Козак Голота».
Образ Украины в произведениях Шевченко
Уже для многих поколений украинских - и не только украинской - Тарас Григорьевич Шевченко значит так много, что сама собой создается иллюзия, будто мы все о нем знаем, все в нем понимаем, и он всегда с нами, в нас. Но это лишь иллюзия. Шевченко как явление великое и вечное - неисчерпаемый и бесконечный.Волей истории он отождествлен с Украиной и вместе с ее бытием продолжается ней, вбирая в себя новые дни и новый опыт народа, отзываясь на новые боли и думы, становясь новым скрижалей судьбы. Он растет и развивается во времени, в истории, и нам еще идти и идти к его постижения. Мы на вечном пути к Шевченко .
Сказка "Я и космос"
Однажды я пошел в школу. Куда я только не шел, везде космос и космос. Мне стало страшно. И тут я понял, я в космосе. Это меня порадовало, так как я мечтал побывать в космосе. Но тут прошел странный человечек. У него маленькие уши, один глаз, он зеленый. Я сразу же понял, что это инопланетянен. Мы с ним подружились. Кроме этого я много чего увидел: млечный путь, астероиды, НЛО и т.д.
Советую посетить космос!!!
