<span>Є у любій нашій школі різні типи класів.
І чимало в нашій школі класів-лоботрясів.
У цих класах добрі діти, гарні та веселі,
І відразу після школи мчаться до оселі.
Не цікавить їх навчання та не тягне в школу,
Їм пошвидше би до друзів і собі додому.
У цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.
І заходити до них вчителі бояться.
Діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,
Їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.
І навіщо вони ходять в нашу гарну школу?
Краще взялися б за розум та і йшли додому.
Там вони би посиділи та поміркували,
Як себе потрібно вести, щоб їх поважали.</span>
Було тихо .До нас в гості прийшов вечір. У кожній кімнаті він засвітив світло. А я побачила як посіріло небо . І побачила вечір. Сонце вже сідало а вечір ще бродив. І так вечір приходить до нас в гості.
його байки- абстрактне викриття пороків , з разючим лаконізмом він відтворює типові життєві ситуації. Самі байки були ж завжди дитактичними
Одного веселого дня я ішов вулицею.Подорозі я дивився на зелені дерева що оточували мене.І раптом я побачив гарного,сірого горобця.Він спокійно клював насіння.Я підійшов ближче,він налякався і розправи крила злетів.Високо,високо і залетів на дах будинку.Я ще трохи на нього дивився і пішов далі.Дорогою назад я подивився на дах горобця там вже не було.