Питання поділу істини і дружби є одним з основних філософських питань міжособистісних відносин. Справа в тому, що, на думку багатьох, істина в людського життя відносна, непостійна і навіть може знаходитися лише в чиїйсь уяві. А от друзі – це близькі люди, з якими багато чого пройдено. Чи варто засуджувати свого друга, якщо він вчиняє дії або говорить щось, що суперечить істині? Чи можна вважати ефемерну істину, прояви якої багатогранні і далеко не завжди послідовні, тим фактором, який може стати перешкодою між людиною та її другом?
Добре відомо висловлювання одного давньогрецького філософа Платона про свого вчителя і теж філософа Сократа – «Сократ мені друг, але істина дорожча». Дійсно, якщо говорити про філософів, державних діячів, відомих письменників і взагалі людей, що здійснюють вплив на суспільство і користуються авторитетом, можна сказати, що істина для них повинна бути вище за дружбу. До цих людей прислухається суспільство, вони перед суспільством відповідають, а тому повинні насамперед бути чесними, справедливими, послідовними. Як би там не було, а при виникненні конфлікту між суспільними інтересами й інтересами окремо взятої людини, інтереси більшості завжди повинні мати перевагу над інтересами однієї особи. Наприклад, якщо керівник держави дружить з впливовим бізнесменом, підприємство якого забруднює навколишнє середовище і тим самим шкодить громадянам, інтерес більшості в даному випадку є важливішим, а дружба між керівником країни і бізнесменом повинна відійти на другий план.
Що ж до простих людей, які не несуть великої відповідальності перед усім суспільством, то від них не слід вимагати віддачі переваги істини над дружбою. Якщо уявити ситуацію, при якій друзі ростуть разом з самого дитинства, протягом усього життя спілкуються, а потім, вже в старості, у них виникає конфлікт щодо питання, яке нібито містить істину, хтось із них може піти на поступки і визнати правоту іншого, навіть якщо це на його думку суперечить істині. Хороші і вірні друзі – це велика цінність у житті людини і не варто відмовлятися від них лише на тій підставі, що у вас різні погляд на ті чи інші питання буття та істини.
Підбиваючи підсумки, можна сказати, що життя людини багатогранне. Однозначної відповіді на питання переважання дружби або істини дати не можна. Кожна життєва ситуація може тлумачитися по-різному, людина при визначенні своєї відповіді повинна задуматися про важливість конкретної ситуації і можливі наслідки для третіх осіб.
Звичайно, оскільки саме Сава вбив Михайла, щоб забрати собі земля і не йти до війська, на цей вчинок його підбила циганка Рахіра
Пестушка .
Один із жанрів так званого дитячого фольклору — пісенька, примовка, якими забавляють дитину.
Это произведение имеет четырех главных героев: Захар Беркут — глава общины на Тухольщине, Максим Беркут — его сын, Тугар Вовка — боярин, Мирослава — его дочурка. Все эти люди в повести вынуждены делать свой собственный выбор. Детально остановимся на каждом и попробуем выяснить, что принуждает людей поступать так, а не иначе.
Захар Беркут — пожилой человек, формальный лидер общины не только в своем селе, а и пользуется авторитетом на всей Тухольщине. Он является самым старым членом общины, воспитанный как независимое от князя и его окружения лицо. Все его дела - лишь в пользу общины. Уже с детства усвоил идею честности и справедливости. Избрал полнейшее служение людям своего села и уже не способен сделать другого выбора. А такая возможность была: дважды монголо-татары предлагали ему обменять жизнь своего сына на спасение поселка. Но Захар принимал решение с позиции не собственной пользы, а из позиции верности обязанностям. Если он пообещал помочь в обороне Тухольщини, то он будет держать свое слово, несмотря на зависимость жизни сына от отцовского решения. Т. е. жизненный выбор этого человека целиком зависит от традиций и правил поведения того общества, где его воспитали. Максим Беркут очень похож на своего отца. Он унаследовал все его черты: смелый, честный, справедливый, независимый. Определенной мерой также образцовый человек среди общины. И в его жизни также был момент выбора. Максим оказался в плену монголо-татар, и те предложили ему стать на предательский путь: быть проводником в своей местности, а за это в награду получить свою жизнь. Тем не менее пленный отказался, так как понимал, что через этот поступок пострадает много другого люда. Он считал, что его жизнь не достойна жизни других людей, которых он обещал защищать. Объясняя жизненный выбор данного героя, отметим, что он, как и его отец, был воспитан в свободном независимом духе. Т. е. главную роль в жизненном выборе человека играет воспитание.
Тугар Вовка — боярин князя Данила. Принимал участие в битве на реке Калка, которая закончилась полнейшей победой монголов. Но боярин каким-то образом избежал смерти, и по тому пошли слухи, что он продался монгольскому хану. Предположения оправдались. Хотя боярина можно понять: перед лицом смерти он вынужден был перейти на сторону монголов. Но когда потом он получил полнейшую волю, то все равно совершал свои черные дела. Попробуем найти объяснение такому выбору. Тугар Вовка видел реальные силы захватчиков и чудесно понимал, что большинство князей не готовы отбивать нападение. Княжеская верхушка была занята междоусобными войнами и зачастую использовали монголов в борьбе со своим соперником. Теперь мы можем понять выбор боярина, ведь измена отчизне была не новым делом, и Тугар Вовка знал много примеров подобных преступлений.
<span>Мирослава — дочь боярина. Тем не менее она сделала свой выбор, несмотря на пример и просьбу отца. Она перестала уважать его за измену отчизне. Мирослава смело стала на защиту Тухольщины, показав себя сообразительным тактиком. Но чем обусловливался ее жизненный выбор? Любовью. Между ней и Максимом вспыхнуло то большое и пылкое чувство, о котором написано много песен и поэзий. Что за выбор сделала бы дочь боярина, если бы не высокое чувство к обычному человеку - Максима Беркуту? В этой ситуации на жизненный выбор повлияла любовь...
легко...... я тоже читала
</span>
