Рання осінь - це найулюбленіша моя пора року. Ще стоять теплі дні, але листячко де-не-де вже жовтіє або червоніє. Вже не так спекотно, як у серпні, і можна досхочу гуляти. У річці ще можна купатися, але ввечері вже прохолодно. Пташки скоро попрямують на південь, зимувати. Першими відлетять ластівки. Я люблю осінь ще й за те, що найсмачніші яблука - осінні. А ще повсюди продаються величезні кавуни та дині. Осінні квіти вражають своїм різнобарв'ям. Рання осінь, на мій погляд - найкрасивіша пора року.
Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. Прекрасний приклад всього вищесказаного був приведений автором прекрасного твору про пригоди маленького хлопчика Льоньки під назвою «Звук Павутинки» авторства Віктора Близнеця. Хлопчик жив з батьками в невеликому селі, де, на превеликий його жаль, не було ні єдиного його однолітка. Саме з цієї причини Льонька був повинен займатися всіма справами самостійно – дитина сама шукала собі заняття і розваги. Звичайно, для людини важлива компанія, але якщо проводити час на природі, можна знайти собі справу навіть за умови перебування на самоті. Так що хлопчикові вдалося впоратися з цією проблемою – він гуляв по двору, запускав кораблики і використовував всі ті переваги і привілеї, які дає йому рідна земля і природа в цілому. Наша українська земля в широкому розумінні цього слова дуже красива. Кожен, хто коли-небудь спостерігав за природними явищами, а таких людей завжди була абсолютна більшість, розуміє, наскільки добре вони позначаються на людині, наскільки сильно вони допомагають їй справитися з проблемами і забути про всі можливі неприємності і негаразди. Хочеться вірити в те, що природа рідної землі буде збережена і стане по-справжньому безсмертною. З журбою можна спостерігати за тим, як недбало люди іноді ставляться до природи, але в той же час варто помітити, що останнім часом цим проблемам стали приділяти все більше уваги. Коли настрій поганий і у людини складається думка, що всі навколо налаштовані проти неї, що у світі просто перестало існувати добро, їй необхідно в першу чергу опинитися на природі. Там з нею станеться таке ж перетворення, як це було з маленьким Льонькою з оповідання Віктора Близнеця. На природі людина зможе перевести свою увагу на новий, який живе за своїми правилами і законами, світ, який неймовірно гарний і добрий у своїй гармонії. Думається, що до подібних висновків можна прийти навіть без використання літератури, але якщо такі приклади дійсно потрібні, в їх якості можна використовувати розповідь Віктора Близнеця «Звук Павутинки», відповідно до змісту якої стає чітко зрозуміло, що земля наша безсмертна, добра, вічна і красива!
Буває,ми говоримо красивими словами,які сповнені пафосу та емоціями,але не несуть у собі ніякого змісту та мудрості. Але, буває коли людина говорить мудрі фрази,вони звичайно можуть не звучати так красиво й урочисто,як інші,зате сповнені важливими фразами та несуть певну інформацію до слухача
<span>Планетник був маленьким хлопчиком, прилетів із вирію казки як усі ми.
Серед сільських дітей він виявлявся найвправнішим, тому заздрісники відняли у ньго м'ячик, а його прогнали.
Дивній із ньго пастух - не кричить, не торопиться, а худоба у ньго ціла.
<span>Але жодної злої думки не було у ньго в голові.</span></span>
