Дитинство минає як гуси-лебеді летять…Була малою великою хотіла стать,тепер велика малою хочу бить.У дитинстві все було чудово гралась цілими днями,змія в небо запускала…Ось потрібно в школу,відбовідальність мені потрібно нести,дорослою стаю я.Потім велика освіта,карєра…Хоч раз дитинство упоминаю як з татом грались ми…З мамою періжки пекли…Аж плакать хочеться.Але тепер доросла я,дитинство не вернуть…
Сон Захара Беркута відіграє попереджувальну роль.
Життя селянина сповнене щоденної праці на землі. Земля, рідна природа формують його світогляд, ставлення до навколишнього середовища і до людей. У повісті "Гуси-лебеді летять" розповідається про звичайне життя хліборобів, що мешкають у подільському селі.
Селяни-трударі у двадцяті роки жили дуже бідно. Не кожний навіть мав чоботи. Але вони пишалися тим, що працюють на землі. Урочистою подією була весняна оранка. А день, коли Михайлик, головний герой повісті, провів свою першу борозну, став для нього справжнім святом.
Від землі залежало, чи добрий буде врожай. Тому і ставлення до неї було особливе. Мати Михайлика вірила: земля усе знає, що говорить чи думає чоловік, вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила... Ця жінка нічого не любила так щиро, як землю. Вона глибоко розуміла природу: помічала, як плаче од радості дерево, милувалася весняними сходами, а слово "насіння" взагалі вважала святим. І цю любов до природи мати передавала Михайлику. Мабуть, інші селяни так само прищеплювали своїм дітям пошану до рідної землі, передавали їм різні прикмети та звичаї, пов'язані з нею, як дід Дем'ян своєму онуку.
Мені дуже сподобалось ставлення селян до природи, те, що вони вважали її живою істотою, поважали і любили. Мені здається, що така шанобливість і чуйність обов'язково винагороджувалась добрим врожаєм.
Мирослава- це головна героїня повісті Івана Франка <<Захар Беркут >>, дочка боярина Тугара Вовка. Головна героїня закохана в Максима Беркута.
Портрет, зовнішність Мирослави:
Портрет змальовано народно- поетичними засобами. Її тонкий стан порівнюється з тополею; цитати:
<< вона звинна як вивірка>>, << рум'яніється, як рута>>, в неї << чорні палкі очі>>
Вона зображує своїм образом: Волю, гордість і патріотизм, до своєї батьківщини.
