думаю, что в ответ на 1 вопрос : б) анафора <span>повторение каких-либо сходных звуковых элементов в начале смежных ритмических рядов (полустиший, строк, строф). [ там...., там...]</span>
Відчизна отчизна родина спадщинна предківщина
батьківщина люба батьківщина ненька батьківщіна рідна батьтівщіна батьківщіна квітуча батьківщіна незалежна
батьківщина як матір люба батьківщина дім твій батьківщіна жития твое
Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. Проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. А її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі.
<span>Та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. А потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . Яка ж з них важливіша? Зовнішня краса чи внутрішня? Думаю, що внутрішня. Чому? А все доволі просто. Пам’ятаєте, ще Екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . І це дійсно так. Спробую довести. Уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. Що ми побачимо замість неї? Порожнечу. Порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. Саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. . Саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. Тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. Але вони є, і це вселяє оптимізм. А той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність.
</span>
Можно написати так:
Мій улюблений герой твору Ярослава стельмаха " Митькозавр з Юрківки" це Митько. Бо він хоробрий сильний та розумний. Навіть коли він зустрів ту потвору на озері він не злякався а почав захищати свого друга та себе. Мене дуже вразила його поведінка якби я був на його місці я б почав бігти зісвоїм товаришем. Та його друг Сергій вони дружать з першого класу, можносказати друзі нерозлий водою. Митько насправді хорошийдруг якщо він погодився узяти з собою товариша у село навіть якщо йому не вдасця відпроситися. Ще мабуть він дуже хочить багато знати бо тоді убібліотеці він читав книги про тварин Юрківки. Загалов я вражена Митьком та його вчинками я дуже хотілаби бути схожа нього.