Місце для дракона» – напрочуд дивна історія, в якій усе навпаки: дракон на ім’я Грицько – це не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає молодиць, а добрий травоїдний мрійник та романтик, натомість лицарі на чолі з володарем королівства – підступні та трусливі. Дракон милується метеликами, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків – доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. Він не їсть м’яса і не хоче нікого вбивати.
Але традицій ніхто не скасовував, і ці традиції зобов’язують будь-що знищити дракона. Добро і зло міняються масками – люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи зможе зрозуміти він закони людського світу, а головне – виправдати їх? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство?
Весна така чудоча пора року.Трава така ніжна наче оксамит,по ній в'ється барвінок.Сонце світить і гріє нас своїм світлим промінням.Вітер розповсюджує по всьому світі мелодійний спів жайворонка.
Ооо знакомые люди)))) аахах
Перші літописи писалися для князів або просто знатних людей , їх дітей чи родичів Про них чи історичні події , з якими вони були зв`язані . Наприклад ,,Ізборник Святослава ,, .Усе тому,що перші книги, переважно,писалися у скрипторіях ,при монастирах і були дуже гарними,навіть,оздобленними дорогоцінним камінням ,і звісно ж дуже ,дорогими ( і позволити собі замовити книгу чи літопис-було ділом дорогим)