1. Завдання вчительки
2. Насмішки майбутнього майстра велосипедного спорту
3. Добра бабуся, та дід Трохим.
4. Дорога до лісового озера.
5. Страшна розповідь про химеру
6. Таемниця. І нічна варта.
7. Вивчення бібліотеки.
8. Митькозавр Стеценка із Юрківки.
9. Велечезні сліди на березі.
10. Невдала операція "Курка".
11. Нічний розіграш Васі.
12. Майбутні пригоди хлопців.
Если не сложно , можеш ответить как лучший ответ ?
Взагалі кольорових мишей не існує . Цей образ нам говорить , що багато людей забули як це житти яскраво і радісно . У багатьох людей день проходить звичайно , тобто сірі будні. І цей образ нам допомагає уявити людей щасливими і радісними . Адже проживуть вони своє життя максимально яскраво .
Скласти хронологічну таблицю життя П. Тичини можна так:
11 (23).01.1891 – народився у с. Піски Чернігівської губернії.
З 1897 – навчання у земській початковій школі.
1900 – стає співаком хору у Єлецькому монастирі.
1906, червень – помирає батько.
1906 – пише вірш «Сине небо закрилося».
1907 – закінчує училище.
1907-1913 – навчання в Чернігівській духовній семінарії.
1912 – вперше друкується твір «Ви знаєте, як липа шелестить».
1913 – друкує оповідання «Спокуса», «Богословіє», «На ріках вавілонських».
1913-1917 – навчання у Київському комерційному інституті (економічний факультет).
1914-1916 – працює рахівником-статистом Чернігівського губернського земського статистичного бюро.
1917 – працює завідувачем відділу хроніки газети «Нова Рада».
1918-1919 – працює завідувачем відділу поезії журналу «Літературно-науковий вістник».
1919 – друкує першу збірку – «Сонячні кларнети».
1920 – працює завідувачем літературної частини Першого державного драматичного театру УСРР.
1924 - працює в журналі «Мистецтво», в державному видавництві «Всевидат», завідує літературною частиною в Київському театрі ім. Т. Г. Шевченка працює в журналі «Мистецтво», в державному видавництві «Всевидат», завідує літературною частиною в Київському театрі ім. Т. Г. Шевченка.
1923 - переїздить до Харкова, входить до літературної організації «Гарт».
1927 – входить до організаії ВАПЛІТЕ.
1934 – переїздить до Києва і поселяється в будинку письменників Роліт.
1941 – письменника було евакуйовано до Уфи у зв’язку з початком війни.
У кінці 1950-х й 1960-ті – виступає з критикою шістдесятництва.
16.09.1967 – помер у Києві.
Михайлику стало жалко бідної сина та жінки. Він бачив, як у неї покотилася сльоза, як їй відмовив у допомозі один чоловік. Михайлик підійшов та дав жменю гарбузового насіння бідним людям, бо він не міг витерпіти байдужості дорослої людини
Гармонійна єдність людини і природи