Була,але не довго тривало щастя.вони справді кохали один одного, але Лукаш не зміг відстояти свое кохання.
Джури козака швайки” – це історично-пригодницький роман, який виданий у 2007 році.
Основна тема твору “Джури козака швайки” – це переказ пригод двох хлопчаків – Грицика та Санька, яких супроводжував смілий козак на прізвисько Швайка. Це прізвисько козак отримав не просто так, адже він неначе швайка впивався в тіла турецьких ворогів, та з азартом розправлявся з кожним, хто посягнув на землі українського народу.
Період подій роману “Джура козака швайки” – це час, коли українські землі піддавались набігам турецьких загарбників, а внутрішні конфлікти та криза поглиблювалась через свавілля литовських та польських магнатів.
Ідея роману “Джури козака швайки” – засудження зради, вірність, дружба, справжній патріотизм та любов до рідної землі та друзів.
До основних проблем, які піднімаються у романі, можна віднести:
Боротьба добра і зла (як всередині кожної людини, так і між людьми, країнамми, національностями);Відносини людей до навколишнього середовища (зокрема тварин);Сила і занепад людського духу;Зрада та дружба між різними людьми, верствами населення;Проблема відносин між дорослими та дітьми (проблема батьків та дітей).Час подій у романі “Джури козака швайки” – 1487-1488Я якраз напередодні виникнення українського козацтва. Місце подій – Наддніпрянщина, село Воронівка.
<span>Остап Вишня (справжнє ім’я – Павло Губенко) – визначний український гуморист, представник сатиричної літератури, автор багатьох гуморесок і фейлетонів. Під його гостре перо потрапляли підлабузники, хабарники, п’яниці, винищувачі природи. Найкращі гуморески та усмішки Остапа Вишні було перекладено багатьма мовами, а сам письменник перекладав українською мовою твори М. Гоголя, А. Чехова, Я. Гашека, М. Твена. У процесі натхненної праці народився створений Остапом Вишнею новий жанр – усмішка.</span>У письменника дуже гарні, повчальні, змістовні твори, які вносять у наші життя промінчик яскравого сонця. Візьмімо, наприклад, гумористичне оповідання «Зенітка», в якому письменник підносить тему мужності й нескореності народу в роки Великої Вітчизняної війни. Головний герой твору – дід Свирид – у загальнонародну справу розгрому німецько-фашистських загарбників робить і свій посильний внесок. Про свій героїчний подвиг у воєнні роки він розповідає зі стриманим гумором і має велику ненависть до фашистів.<span>Остап Вишня зіставляє героїчні й побутові риси вдачі головного героя «Зенітки». Комічні «страженія» з покійною дружиною Лукеркою: «Держись, - кажу, - куме, битва буде! Якщо поодинці, будемо биті. Давай згутуємось у військове соєдіненіє, бо інакше розгром. Перемеле живу силу і техніку!»</span>«Мисливські усмішки» посідають значне місце у творчості Остапа Вишні. Письменник любовно створює високохудожні картини рідної природи, виражає шире захоплення нею, розкриває її могутність і красу. Він вирушав на полювання з єдиною метою – помилуватися густими лісами, зеленими луками, запашними сінокосами…<span>Твори Остапа Вишні перебувають в єдності з народною творчістю, і через це вони такі популярні й досі.</span>
рідненька Україна.... Лани, поля та повноводні ріки.... таке все рідне та тепле...
У моїй пам*яті завжди спливають картинки з мальовничими панорамами цієї прекрасної країни. Яка ж вона величава. Та й дарма, що зморена голодом чи війною, всеодно вона гарна та просто шикарна у своєму профілі.
Україна одна з тих не багатьох, які- незламні. Завжди зелена Говерла, швидке Дніпро та яскраве сонце. Привітливі люди, мекання кіз чи звук трембіти в горах. Яке ж відчуття... Ти весь тремтиж, коли дивишся на рідні гори та слухаєш звук бігання овець. Яка вона гарна. ЇЇ світанки не зрівняються ні з яким золотом. А осінь, яка розфарбовує дерева та готує землю до сну. А весна, яка готує її неначе до вінчаня. Україна завжди як наречена\. Тому любіть та бережіть її. Вона у нас, насправді, ОДНА
