Я напишу на русском) ты уже сам переводи) Буря на Чорном море рассказывает про братьев которые не уважительно относились к своим близким. И как то раз они чуть не лишились жизни из за бури. Они молились богу и просили что бы они выжили, они обещали что они координально изменятся по отношению к матери и отцу. Они спасились. Можно сказаит что буря как символ раскаиния)
Це збірка легенд де кожна з яки існу є окремо, але можна виділити: Олелька - він блазень короля Данила, розумний, винахідливий, видатний комік витівки якого переказують легендами; Бузинова Пані - вона запам'яталася ти що творила добро, але її образили і вона стала злим духом, жорстоким, усім все псувола, у творі сказано що вона вбила хлапчика перетворивши його на петрушку. Там так багато легенд і героїв що виділити когось одного тяжко коли говриться узагалинаму. Там є легенди про: відьм, чортів, водяників, цеган, цілителв, чародіїв і ще багато кого. (У відповіді я виділила найбільш позитивного, на мою думку, та негативного героїв).
П’єса І. Карпенка-Карого “Мартин Боруля” сповнена сатирою та гумором, гротеском, іронією, а іноді і сарказмом.
Головний герой, Мартин Боруля, дуже хоче стати дворянином. Боруля мріє про те, щоб хоч онуки його стали «дворяне, не хлопи, що не всякий на них крикне: бидло! теля!». У цьому прагненні майже утрачає здоровий глузд, подібно до мольєрівського Журдена.
"Мартин. Ну, годі! Сідай, душко! Омелько привезе самуварь, чаю, сахарю і… кофію. Чай я пив і знаю, як його настановлять, то сам тобі розкажу; а кофію не знаю, як роблять… Піди ти зараз до Сидоровички — вона зна — і повчися у неї. І розпитай гарненько, як його роблять і коли його подають: чи до борщу, чи на ніч?"
"М а р и с я. Тату, Степане, ідіть: мати кличуть!М а р т и н. Марисю, скілько раз я вже тобі приказував, не кажи такпо-мужичи: мамо, тато.... Ти цими словами, мов батогом., по уху мене хльоскаєш. Ма р и с я. Ну, а як же? Я забуваю.Ма р т и н. Он як Степан каже: папінька, мамінька. С т е п а н. Або: папаша, мамаша.Ма р т и н. Чули: папаша, мамаша, треба так казать, як дворянські діти кажуть."
Марічка Гетенюк - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння.
Іван - це дитина гір та високих смерек, густих лісів та зоряного неба, посеред якого горить найяскравіша зірка -це їх не з Марічка кохання.
Ось уже й видно вагову...
Климко дуже посмішая додому,бо знає,що його чекають.Ось зі скрипом відчиняються двері вагової.Заходить Клим,а там пусто.Немає нікого.Ані Зульфата,ані Наталії Миколаївни,ані маленької Олі.Куди ж усі поділися?
Раптом він чує якийсь галас на вулиці.Хлопчик іде на звук.Підходить ближче і бачить цілу юрбу людей,які щось обступили.Що це?
Клим пробивається крізь натовп і бачить...Зульфата,учительку і Олю.Очі дівчинки злякані.На землі лежить ледь жива Наталя Миколаївна.Побачивши хлопчика,вона посміхнулася.Зульфат підбіг до друга й розповів що у їхню учительку влучила куля.Хлопці донесли Наталію до вагової,а потім 2 місяці доглядали за нею.На щастя,вона вижила,адже сіль можна було обміняти на будь-які ліки.
Розовощока Оля росте по дням,а по годинам.
Наталя Миколаївна стала хлопчикам за матір,а вони їй у всьому допомагають.