1. Історія села Спасівки, розповідь про славний рід Судаків.
2. Напад татар на село.
3. Втеча Павлуся на татарському коні.
4. Зустріч з козаками, серед яких був і брат Петро.
5. Татарський кіш розбитий, ватажок Мустафа у полоні.
Кожній людині хотілось би бути видатною, але потрібно дуже страртись, а лінощі відкинути. Тарас Шевченко! Як ви думаєте він справжня видатна людина? Так, звісно. Який же він шлях пройшов, щоб допомогти Україні. Григорович Шевченко за допомогою цього став письменником номер один для українців. Також Леся Українка проживши також не легкий шлях стала відомою та ви
Воно?я точно не знаю,но здаеться що так
Твір за повістю Г. Тютюнника «Климко»
Твір розміщено в твори з української літератури від Tvir в Пятница 4 сентября
Війна несе горе всім. Кров, біль, страждання випали на долю дорослих, які зі зброєю в руках пішли на фронт. Та як почувалися діти і підлітки, багато з яких залишилися без піклування старших, без даху над головою, перед щоденною смертельною небезпекою? На собі, своїй долі відчув чорний подих смерті і Григір Тютюнник. Пізніше, ставши письменником, він не зміг не описати тих страхіть, які випали на долю покоління. Розповідь про дітей війни — основна тема його творчості, зокрема повісті «Климко».
Головний герой, як і сам письменник, залишився сиротою, виховувався у дядька, доки той не загинув від німецької бомби. Вже з початку повісті ми бачимо, що хлопчик серйозний, відповідальний. А зі смертю дядька йому і зовсім довелося покладатись тільки на себе. І Климко, і його друг Зульфат — чуйні, чутливі до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку з її немовлям. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов’янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. Подорож далека й безпечна, але Клим-ко готовий терпіти холод і голод заради Зульфата, заради Наталії Миколаївни і її дитинчати. Взаємодопомога — характерна риса майже всіх героїв оповідання. На перший погляд безпорадна людина у трагічній ситуації знаходить сили і можливість допомогти іншій: хлопці допомагають вчительці, старий безногий швець разом з голодним Климком рятують молоденьку дівчину від облави, чужа жінка доглядає хворого Климка і навіть запрошує залишитися жити у неї. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Фінал оповідання — трагічний. Климко загинув від фашистської кулі уже біля самого дома, а «з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль».
Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей. Схиляючи голову перед пам’яттю дітей, що загинули на війні, ми маємо докласти всіх зусиль, аби не опалював вогонь війни душі дітей.
1. Де лелека водиться, там щастя родиться. - Що родиться там, де лелека водиться? Щастя.
2 Час - не кінь: не підженеш, та й не зупиниш. - Що не підженеш і не зупиниш, як коня? Час.
3. Учорашньої води не доженеш. - Що не можна догнати? Учорашньої води.
4. Проти віку нема ліку. - Проти чого нема ліків? Проти віку.
5.Гостре словечко коле сердечко. - Що коле сердечко? Гостре слово.