<span> " Ні! Я жива, я буду жити вічно"</span>
<span> Леся Українка по праву посідає одне з найпочесніших місць серед кращих майстрів пера. Її твори сповнені справжнім натхненням до боротьби за вічне життя.В</span><span>ірш </span><span>«Contra spem spero» є справжнім доказо цього. Поетеса пише про те, що навіть у часи безнодійного смутку вона буде вірити у краще майбутне - йти по життєвому шляху завжди з посмішкою і піснями. Навіть тоді, коли доля змушує її на високу кремяную гору підіймать важкий камінь.</span>
<span> Леся Українка вірить, що якщо вона посіє на вбогім сумнім перелозі барвисті квітки, то прийде вена, яка їх пробудить. Перелоз є глибоким символічним образом людського життя, а квіти - це вірші поетеси. Леся вірить, що її вірші стануть для інших чимось великим, і тоді вона досягне своєї мети - жити вічно, в рядочках своеї поезії і в сердці кожної людини. Леся також вірить і в існування провідної зірки - ясної владарки темних ночей, для неї це доля. А для мене вірші Лесі Українки є тією провідною зіркою у житті. Вони вчать не боятися часу,а боротися і досягати, жити і творити. </span>
Готдомзад
Посмотри в интернете
« Давня весна » аналіз — тема, ідея,
художні засоби, жанр, композиція та інші
питання розкриті в цій статті.
«Давня весна» Леся Українка
аналіз
Автор: Леся Українка
Рік написання — 1894
Тема: відтворення впливу приходу весни
на хворобливий стан поетеси.
Ідея: возвеличення краси весняної
природи, за сприянням якої людина
забуває про свою хворобу, самотність.
Основна думка: Моя душа ніколи не
забуде Того дарунку, що весна дала.
Жанр: пейзажна лірика.
«Давня весна» художні засоби
Метафори: «весна промінням грала,
сипала квітки»; «летіла хутко»,
«весна… дарунки всім несе»,
«заглянули від яблуні гілки», «зам
иготіло листячко зелене», «прилинув
вітер, заспівав», «прилинули пісні
пташині», «гай свій відгук… прислав»,
«весна дала», «весна… за вікном
цвіла».
Порівняння: «летіла хутко, мов
стокрила».
Риторичні оклики: «За нею вслід
співучії пташки!», «Зелений шум,
веселая луна!», «Ні, не забула!».
Композиція «Давня весна»
Експозиція: «була весна…».
Зав’язка: хворобливість і самотність
поетеси під час буяння весни.
Кульмінація: радість ліричної героїні
з приводу того, що її «не забула»
весна.
Розв’язка: вдячність поетеси весні
за її дарунок.
«Давня весна» ідейно-
художній аналіз
Весна — найжаданіша пора у житті
людини, її завжди зустрічали радісно й
урочисто.
Після довгої зимової холоднечі та негоди
всім кортить поспілкуватися з живою
природою — власними очима побачити,
як прокльовуються з-під землі ніжні
списики зела, як прилітають птахи і
лунають їх дружні співи.
Весна для Лесі Українки — це час, коли
їй не так болить, це відчуття приливу
сил, енергії, прагнення насолоджуватися,
радіти від тих змін, які відбуваються в
природі.
Дана поезія написана під час хвороби
поетеси.
Роби добро.Твір говорюща риба.
Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".
Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки — викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван.