Зима – чарівна пора року. Мені подобається, коли надворі ясна
морозна погода та падає сніг. На вікнах з’являються вигадливі малюнки
Коли все навкруги стає білим, здається, що ти потрапив у зимову казку.
Взимку можна кататися на санках, лижах, гратися в сніжки та ліпити
сніговиків.
Коли взимку надворі сильний мороз, то спочатку навіть не хочеться
виходити з дому. Проте коли йдеш по засніженій вулиці, а сніг під
ногами весело скрипить, на серці стає так радісно! Головне в таку
погоду – не стояти довго на одному місці. Коли рухаєшся – ходиш,
бігаєш, катаєшся на санках – замерзнути неможливо!
У січні ми відзначаємо найцікавіші свята – Новий рік та Різдво. У
цей час збираються всі близькі та друзі, а мама готує смачні страви.
Мені подобається, коли підчас зимових свят у вікнах усіх квартир
мерехтять різнобарвні лампочки. Найприємніше в новорічних святах –
дарувати та отримувати подарунки. Колись я вірив, що їх приносить Дід
Мороз і писав йому листи. Проте й отримувати дарунки від батьків дуже
цікаво!
<span>Зима дарує нам багато краси та веселощів. Незважаючи на холоди,
можна проводити час з користю для здоров’я, а також більше уваги
приділити своїм близьким людям. А крім того, варто пам’ятати, що зима
невічна і скоро прийде тепла, лагідна весна.</span>
Сердюки<span> (от тур. sürtük «проводник, соглядатай», или сердитые, злые) — казаки наёмных пехотных полков на Правобережной, позже на Левобережной Украине в XVII—XVIII веке. Сердюцкие пехотные полки содержались за счёт гетманской казны и являлись личной охранной гвардией гетмана (Мазепины гвардейцы).</span>
На землі здавна були три духовно найважливіших місця. Це Ватикан у Римі, Мекка у країнах ісламу та Києво-Печерська лавра у Києві (Україна).
Києво-Печерська лавра була заснована близька тисячі років тому. Тисячі людей приїздять сюди, щоб подивитись не тільки на цей дивовижний витвір мистецтва, але й насправді святе місце.
Початок розвитку цієї народної святині дали два православні монахи. Вони почали рити у землі печери, щоб жити там, майже не спілкуючись із зовнішнім світом. Таким чином, вони намагались найбільше з’єднатися з Богом. До них приєднувалось дедалі більше людей, і згодом ці печери перетворилися на великий монастир.
Монастир ставав все могутнішим і мав велике значення у релігійному житті слов’янського народу. Згодом монахи почали будувати різні релігійні споруди зовні, які потім переросли у великий, оточений кам’яною стіною комплекс із багатьма храмами. Тому зараз Києво-Печерська лавра поділяється на печери та наземну частину монастиря. Доречно було б додати, що лавра здобула таку назву через печери, які є її основою, та стала лаврою не миттєво, а упродовж багатьох століть, бо лаврою у ті часи були тільки наймогутніші монастирі. Взагалі на території України у ті часи існувало лише три такі лаври і Однією з них була Києво-Печерська.
Печери стали останнім притулком для усіх, хто жив у них та помер у давні часи. У печерах лаври знаходиться найбільша кількість похованих святих у світі — 119. Тут є і легендарний Ілля Муромець та той, хто почав написання історії слов’янського народу — монах Нестор-літописець. Є тут і святий Агапій, який, за легендою, писав ікони, які потім зцілювали безнадійно хворих, і, кажуть, якщо зараз ви підійдете до святих мощів і поцілуєте їх, то всі ваші хвороби зціляться. За легендою, тіла померлих монахів клали у сире приміщення печер, і коли до них згодом приходили люди, то вони бачили, що тіла цих монахів не розклалися, а перетворилися на мумії!
Архітектура наземної частини лаври просто дивовижна. У соборах постійно поновлюються прекрасні фрески, які в багатьох соборах зроблені у стилі українського бароко, для якого характерні блискучість, величність, різнокольоровість фарб. Найвищою спорудою є дзвонарня. Вона сягає приблизно 300 м заввишки, і щоб піднятися майже до самої верхньої частини, треба подолати 400 сходинок.
Києво-Печерська лавра є одним із найдорожчих скарбів українського народу, і тому, щоб не загубити його, треба берегти її як своє життя, родину, душу.
Знаки препинания только расставь.
Пам'ять про них зігріває, радує, а іноді змушує плакати. Таких моментів в житті кожної людини дуже-дуже багато і для того щоб всі їхні згадати піде не один день.На все здатні зрозуміти і пережити ті почуття які мене охоплюють коли я згадую ту чи іншу ситуацію.
<span>Я б хотів навести приклад зі свого життя, але для того щоб викласти свої почуття і емоції через папір потрібно мати талант.
русский вариант( я писал на русском потом просто перевел )
Память про их согревает, радует а иногда заставляет плакать. Таких моментов в жизни каждого человека очень-очень много и для того чтоб все их вспомнить уйдет не один день.Не все способны понять и пережить те чувства которые меня охватывают когда я вспоминаю ту или иную ситуацию.Я бы хотел привести пример из своего но для того чтобы изложить свои чувства и эмоции через бумагу нужно обладать талантом.
</span>
Ми повинні мати глибокі знаня, щоб назвати себе повноцінною людиною.
