Художественные сравнения: кругом
хлопці та дівчата, як мак процвітає; козаки, як та хмара, ляхів обступали.
Олицетворения: лихо сміється; зажурилась Україна, зажурилась,
<span>заплакала; мовчать гори, грає море, могили сумують; ніч-матидасть пораду; лягло сонце за горою. </span>
Эпитет: тії ночі кривавої.
Метафора: заплаче серденько.
Синекдоха: козачество = червоні жупани.
Гипербола: чи затопило синє море твої
<span>гори; од Лимана до Трубайла трупом поле крилось. </span>
Риторические обращения: Грай же, море,
мовчіть, гори, / Гуляй, буйний, полем — / Плачте, діти козацькії, / Така ваша
доля! »
Антономасия: Трясило = орел сизый.
Анафора: Нехай собі бенкетують, / Нехай на здоров’я! / Нехай,
кляті, бенкетують.
Синтаксический параллелизм: Прокинулись
ляшки-панки —/Нікуди втікати! / Прокинулись ляшки-панки / Та й не повставали.
Метафора плюс олицетворение: червоною гадюкою несе Альта
вісті.
Эвфемизм: налетіли чорні круки вельможних будити (= клевать
<span>их трупы).</span>
Тема: розповідь про Івана Фірцака - людину неймовірної фізичної сили, борця за українське національне відродження.
Ідея: возвеличення Кротона як вітчизняного спортсмена, культуриста України у всесвітньому просторі; його прагнення бачити Батьківщину вільною і незалежною.
Я б взял Федька. Он очень добрый
Андрій Самойлович Малишко був одним з тих літераторів, які разом з нашим народом долали складні шляхи XX століття. Він учителював, працював у «Літературній газеті», у роки Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. Після війни Андрій Самойлович працював у журналі «Дніпро». Здається, звичайний шлях радянського літератора. Але Малишко ні в якому разі не був тим, хто проміняв свій народ на пільги, даровані партійним квитком. І вірші поета переконливо доводять це.
