Моя сім'я
Моя сім'я є великою. До її складу входять: я, мій брат, моя мама і тато, бабуся та прабабауся. Моя родина мене дуже любить. Мама і тато, допомагають з домашнім завданням. Бабуся часто купує мені солодощі. З братом граємо у різні ігри . Також я часто їзджу на відпочинок із своєю родиною. Я дуже люблю свою сім'ю.
На весь світ відомо золоте привило моральності-невчиняй з іншим так як не хотів би щоб вчинили з тобою. Дивно але в цю коротку фразу вкладений великий зміст. Добро і зло-це вічні суперники які не закінчуть свою боротьбу і жодна жива істота не може перехилити ваги рівновоги бо світ загине. Ця боротьба є в кожній людині лише нам вирішувати якій стороні дати перевагу. Ми бачимо це протистояння у книгах які читаємо і у фільмах які дивимось.Всі ми однакові у тому що можемо обирати чи бути щасливими чи думати що ми щасливі.Чи жити чи існувати.
Добро і зло в житті людини-це не просто важлива частина її життя. Це саме життя людини і кожен повинен оцінювати його з обох сторін.
1).Мрія. 2). Горить. 3). Одинокість. 4). Вилетів. 5). Товаришувати.
У меня есть много любимых и нужных вещей, но больше всего хочется рассказать о школьном портфеле. Это — рюкзак. В нём я ношу книги и школьные принадлежности, но это ещё не всё. Самое интересное о себе может рассказать он сам: «Я — рюкзак. Нас много. У каждого из нас есть хозяин, которого по-настоящему мы узнаём первого сентября. От него зависит очень многое, почти вся наша судьба. Кому-то из нас везёт, кому-то не очень, а кому-то совсем тяжко приходится. Чтобы вы могли меня представить, я нарисую вам свой портрет. Я импортного производства, но это не главное, потому что душа моя — это то, что я ношу в себе. Это учебники, другие школьные принадлежности — пенал, тетради, ручки, линейка. Жизнь современного школьника тяжела. Это заметно по моему весу. Я тёмно-синего цвета, с множеством нужных карманов. Ну, а теперь самое главное — мой секрет. В этом году я иду на заслуженный отдых. Я горжусь своим возрастом — мне пять лет. До этого времени я никому об этом не рассказывал, так как хорошо выглядел. Но время берёт своё, надо уступать дорогу молодому поколению рюкзаков, а я ещё пригожусь для других целей. Спасибо хозяину за то, что он не пинал меня ногами, не катался с горки и сохранил в хорошем состоянии. Надеюсь, что мой преемник будет таким же прочным и добрым, как я».
На уроці природознавства нам розповідали, як важлива для нас и нашої землі вода. Як стало мало чистих струмків, скільки ставків поступово замулюються і перетворюються на болота. І як важливо нам допомагати природі. Не кидати в ставки сміття, допомагати дорослим в прибиранні парків.
Коли вдома зробивши домашнє завдання вийшла на вулицю, я згадала, що ми з друзями бачили маленький струмок. Але він ледь пробивався з землі.
Зустрівшись з друзями і обговоривши мою пропозицію, ми вирішили допомогти струмкові відродитися. Взявши лопати,відра та граблі- ми пішли на поміч до струмка. Попрацювавши годину відкидаючи старе гілля, вигрібаючи пріле листя з струмка та копаючи струмку нову дорогу, ми побачили, як у ньому заіскрилася чиста вода і почала вибігати струмком. Він ніби говорив нам "Спасибі".
PS"Може щось не так, то відреагуйте своїми силами під здібності вашої дитини."