І. С. Нечуй-Левицький постійно цікавився таким важливим осередком суспільства як сім'я. У багатьох його творах акцентується увага на тих духовних! цінностях, які склалися впродовж століть в українській родині. Важко переоцінити їх значення у ставленні та формуванні особистості.Але інколи обставини складаються так, що людина відходить від морально-етичних устоїв селянської родини, не дотримується їх, і тоді її життя ламається, іде під укіс.1879 року вийшов з друку один із найкращих творів Нечуя-Левицького — повість «Кайдашева сім'я», в якій талановито змальовано сіре, буденне життя бідних, затурканих селян. «Кайдашева сім'я» — це глибоко реалістичний твір. Незважаючи на нестерпні сварки і тяжку працю, герої твору щиро кохають, мріють.Життя і побут родини Кайдашів — типове явище пореформеного села. «Часто трапляються сім'ї, — писав І. Нечуй-Левицький у своєму рукописі «Напутіння і навчіння для українських селян», — в котрих буває така колотнеча та завсідня лайка та сварка, що життя в хаті стає якимось пеклом». Отже контраст між покликанням людини і щоденним життям постає в повісті, де на прикладі однієї родини показано життя українського пореформеного селянства з усіма труднощами і суперечностями. Письменник, реалізуючи обрану тему, свідомо дотримувався вимог реалістичних художніх узагальнень. Глибокий знавець селянського життя й побуту, селянської психології, він розумів, що про народ треба писати без будь-яких прикрас. Саме цих принципів він і дотримувався, працюючи над твором. Будні життя Кайдашів, змальовані в повісті, засвідчили новаторство письменника. Цим повість відрізнялася від традиційного захоплення святковою стороною селянського побуту, що було характерним для повістей Квітки-Основ'яненка, Олекси Стороженка, Юрія Федьковича.Відтворюючи життя персонажів у хронологічній послідовності, день за днем, з усіма подробицями, письменник простежує формування характерів, розкриває причини, під впливом яких складається психологія героїв.Сповнена народних жартів, дотепів, комічних сцен та ситуацій, повість шь чинається спокійною ліро-епічною розповіддю, яка поступово набуває сатирично-гумористичного забарвлення. Твір будується за принципом нагнітання сцен і ситуацій, вони немовби напливають одна на одну. Комізм посилюється від того, що в основі конфлікту лежать по суті нікчемні причини, що викликають все нові й нові сварки. їх не можуть уникнути ні представники старшого покоління, ні сини й невістки. Письменник уміло показує, що корінь зла таїться в умовах дрібновласницького соціального ладу в неприродних, потворних формах побуту.Гумор повісті породжений самим життям, невідповідністю між великою енергією і нікчемною метою, на яку вона втрачається. Автор твору майстерно висміює, таврує рабські звички селян, дрібновласницьку ідеологію, що призводять до здичавіння та страшного індивідуалізму селянина.Із серії потішно-комічних пригод у повісті кінець кінцем виростає реальна і трагічна по своїй суті картина життя селянства, темного, забитого, роз'єднаного віками панщини і новими пореформеними сутичками за власність. Тому й руйнуються звичні старі патріархальні устої, морально-етичні норми, вироблені здавна. Отже, духовна роз'єднаність — ось те лихо, яке отруює щодня життя і батьків, і їхніх синів та невісток. Саме тому всупереч усім нормам моралі син дозволяє собі підняти руку на батька, невістка вибиває свекрусі око, рідні брати ворогують між собою.<span>Видатний письменник І. С. Нечуй-Левицький у своїй повісті «Кайдашева сім'я» талановито розкрив внутрішні суперечності патріархального села з його індивідуалізмом та дрібновласницькою психологією. Люблячи свій народ, співчуваючи його тяжкій долі, він вважав своїм обов'язком говорити народові правду, будити його від тяжкого сну й апатії, які були викликані довгими роками кріпосницького гніту та злиднями.</span>
1.Похід князя Аскольда на Візантію.2.Правління першого князя з династії Рюриковичів.3.Подорож княгині Ольги до Константинополя.4.Князювання Святослава.
1.<span>Баба з воза - кобилі легше. 2.</span><span>Дай дурневі макогона, то він і вікна поб'є. 3.</span>Місяць — батько, зірка — мати, сонце — їх дитятко 4.Є сало, та не для кота. Є квас, та не для нас. 5. Їв би кіт рибку, а в воду не хоче. Їж, що дають, а роби, що кажуть. 6.З сухого дерева добре вогонь класти 7.Менше говори - більше почуєш. 8.На двох стільцях не всидиш. 9.Не лізь поперед батька в пекло. <span>10.Овечку стрижуть, а баран трясеться. </span>
Например, что-то в этом роде: Вот и выросли мы незаметно, И сегодня хочу я сказать Своей маме большое спасибо, Позволь тебя сильнее обнять. Ты всегда была млей опорой, И всегда понимала меня, Моя милая, добрая мама, Нет на свете дороже тебя. Только мама сумеет утешить, Ободрить, иногда пожурить. Только мама нас поддержит, и будет искренне любить. И когда разлетимся по свету Свою взрослую жизнь начинать, Все равно будем мы возвращаться туда, где мама нас ждёт опять.
<span> Композиція. Розповідь у творі ведеться від першої особи. «Планетник» має специфічну ознаку, оскільки побудований як твір у творі, тобто має дві сюжетні лінії, два часи (теперішній і минулий): • квартирування агронома в Олени Булиги; • життя Планетника. Експозиція: Приїзд агронома у Вербівці; дитинство Планетника.</span><span>Зав’язка: Розповідь Олени Булиги агроному про Планетника; зустріч хлопця з дідом Капушем. Розвиток дії: Навчання хлопця у діда Капуша. Кульмінація: Народний суд над Планетником, вирок — страта.</span><span>Розв’язка: Мати за допомогою нарциса звільняє сина від ув’язнення; Планетник, перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо. 3.7. Сюжет. У село Вербівці приїжджає агроном.</span>Йому порадили стати на квартиру до бабусі Олени Булиги. Стара відмовилася брати гроші за квартиру, бо вважала гроші за ніщо.Теплими травневими вечорами бабуся розповідала агроному легенду про Планетника (хлопчика, а потім юнака). У легенді йде мова про часи кріпаччини. Жила жінка з сином, який дуже полюбляв рослинний і тваринний світ. Ставши дорослим, він допомагає матері по господарству, випасає селянську худобу. Хлопець надзвичайно обдарований, працьовитий, допомагає людям. Випасаючи овець, хлопець зустрічається з дідом Капушем (чарівником).Чарівник повчає хлопця. Одного року, коли великі зливи, а потім засуха завдали шкоди урожаю, люди звинуватили в тому Планетника (за їх думкою, він знався з нечистою силою), хоча він до цього не був причетним.<span>За це люди прокляли Планетника і вирішили стратити його, звинувачуючи «чародія» за всі біди на землі. Хлопець в ув’язненні. Мати за допомогою квітучого нарцису звільняє сина. Хлопець з благословення матері, перетворившись на вогняну кулю, піднявся у небо. Наступного дня люди не знайшли Планетника.</span><span>жив хлопчик .він можна сказати був чарівником. він вмів розуміти і розмовляти з природою.потім він зустрів діда капуша і тот навчив його чаклунству. а люди здогадались що він чаклун і бажали його спалити але мати за допомогою нарциса звільнила сина і планетник улетів на повітряній кулі. </span>