У кожного є свої страхи і це природньо. І я хочу розповісти цікаву історію про свого друга Анрія. Який спас мене не зважаючи на те ,що він дуже боявся глибоких місць на річках та озерах. Ось це був літній ,теплий, красивий день. Мені зателефонував найліпший друг Андрій який запропонував сходити на пляж по засмагати. Ну ось ми приїхали і вирішили зайди у воду скупатися.
Там біля берега метрів два у перед було десь метер води не більше. Але так я люблю плавати я попливла далі. І тут як на зло посер озера де глибина майже три метри схопив корч ногу. І єдиний мій друг який боїтся глибини витащив мене на сушу. Хоча на озері було вдосталь людей. І ось я вважаю що це був героїчний вчинок. Тому геройство полягає в тому, що ти долаєш страх.
Мій улюблений міф
Міфами називаються давні оповіді про створення світу, походження людини, про діяння богів та героїв. Вони були складені ще за часів, коли людина не могла пояснити виникнення світу, появу людини на Землі, явища природи через брак знань.
Одним із найпопулярніших міфів Давньої Греції і сьогодні залишається міф про могутнього напівбога Геракла, найбільш шанованого греками героя. Про нього створено цілий цикл міфів, у яких описано його життя: від чудесного народження до самої смерті. Народився Геракл у сім'ї смертних людей Алкмени та Амфітріона, онука славного Персея. Але батьком його був сам верховний бог Зевс. Він хотів, щоб його син володарював над усім своїм родом. Та ревнива Зевсова дружина Гера зробила так, щоб влада дісталася іншому представнику цього роду - Еврісфею. Тоді Зевс укладає з Герою угоду: Геракл буде під владою Еврісфея, доки за його наказом не здійснить дванадцять великих подвигів. Після цього він стане вільним та безсмертним. Так могутній герой дістав своє ім'я - Геракл - той, хто звершує подвиги через утиски Гери.
Мені дуже подобається цей міфічний герой. Він хоробрий, сильний, сміливо йде до своєї мети, незважаючи на перешкоди. Особливо мені сподобалась оповідь про шостий подвиг Геракла "Стайні царя Авгія".
Світлоносний бог сонця Геліос дав своєму синові Авгію величезні багатства. У нього були численні табуни. За наказом Еврісфея Геракл повинен був очистити від гною стайні царя Авгія. Геракл запропонував Авгієві очистити за один день усі його величезні стайні, якщо той погодиться віддати десяту частину своїх табунів. Авгій погодився, бо йому здавалося, що неможливо виконати таку роботу. Геракл повалив дві протилежні стіни, що оточували стайні, і відвів у них воду двох річок. Вода цих рік за один день винесла весь гній зі стаєнь, а Геракл знову звів стіни. Коли герой прийшов за винагородою, то цар не віддав йому обіцяного. Але через кілька років, уже звільнившись від служби Еврісфеєві, Геракл помстився цареві Еліди. Він із великим військом переміг царя Авгія у кровопролитній битві. Після перемоги Геракл приніс жертви олімпійським богам і встановив олімпійські ігри, які й проводились греками із того часу кожні чотири роки.
<span> Найбільше в міфі про шостий подвиг Геракла мені сподобалось те, що герой при здійсненні його виявив не тільки силу, а й кмітливість.</span>
Якщо коротко, то "про що" можна знайти ось у цих рядках:
<span>"Наш отаман Гамалія,
Отаман завзятий,
Забрав хлопців та й поїхав
По морю гуляти;
По морю гуляти,
Слави добувати,
Із турецької неволі
Братів визволяти."
Мова йде про те, як козацький отаман Гамалія взяв своїх козаків-вояків та й поїхав визволяти з турецького полону товаришів-побратимів, котрих до того схопили яничари і посадили в темницю в кайдани. Полонені козаки звертаються до природи - вітру, хвиль - щоб та допомогла їм донести до отамана звістку про те, що вони потребують допомоги і чекають на своїх товаришів, інакше турки їх стратять. Визвольний похід завершився вдало, полонених визволено.
</span>
Соломія вродлива і сильна жінка. Вона має високу і міцну як надоброго мужика постать, гарне свіже повне обличчя з карими очима, що так виразно біліло при картатому очіпку й пасмах чорного волосся
Iз давнiх-давен уславилась земля украïнська пiснями, якi передавалися вiд
<span>поколiння до поколiння, вiд матерi до дiтей бережно, як найцiннiшi релiквiï. </span>
<span>Пiснi розкривали духовний свiт народу, його прагнення i сподiвання, горе i </span>
<span>радощi, давали сили в трудi i боротьбi за визволення. </span>
<span>"Украïнська народна пiсня, </span>
<span>Ї писав М. Стельмах, </span>
<span>Ї увiбравши в себе i грозовий, i барвiнковий ласкавий свiт, iсторiю i побут, </span>
<span>болючi роздуми i найнiжнiшi почуття, воiстину генiально поєднала пристрасне й </span>
<span>емоцiйне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу... " </span>
<span>Доля украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i </span>
<span>лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати красою новi поколiння. Кожна пiсня, </span>
<span>мов iскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав </span>
<span>укладач збiрки "Найкращi пiснi Украïни" Михайло Шевченко: "Вона має те </span>
<span>велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям </span>
<span>духовностi </span>
<span>Ї має дух! " </span>
<span>Народна пiсня </span>
<span>Ї це насамперед iсторiя Украïни та невмирущiсть душi народноï, це свiт </span>
<span>життя i боротьби, надiй i сподiвань, якi не покидають людину i в найтяжчi часи. </span>
<span>Минають столiття, змiнюються суспiльнi устроï, потрясають свiт вiйни i </span>
<span>голодомори, на змiну одним поколiнням приходять iншi зi своïми смаками й </span>
<span>уподобаннями. А народна пiсня залишається, даруючи свою красу та неповторнiсть. может так подойдет</span>