<span>Рідна земля – мати, а чужа – мачуха.
Та земля мила, де мати родила.
У чужій сторонці не так світить і сонце.
В чужий край не залітай, щоб крилечка мати.
В чужім краю і солов’ї не цвірінькають.
</span>
Неозначені : хтось , хто-небудь , деякий , дехто
Заперечні : ніхто , ніщо , ніякий , нічий
<span>Неозначені
займенники вказують на існуючі, але невідомі, невизначені особи або
предмети, їх ознаки, якості, властивості, порядок їх у ряді однорідних
предметів . </span>
<span>Заперечні займенники вказують на відсутність предмета або його ознаки.</span>
Пекти раків-червоніти,соромитись.
Як я печу раків коли мене хвалять...
Замилювати очі-брехати,заплутувати.
Кожний з нас замилював очі,чи не правда?
Розбити глека-сперечатись,сваритись.
Чи є доречним розбивати глека?
Пускати шпильки - робити неприємності.
Ах Софіє пускала шпильки а тепер скло збирай.
Повісити носа-засумувати,зажуритись.
Не віш носа це не останнє змагання!!!
Скласти твір зі словами : радісно,приємно, безперечно,потрібно,сонячно,невблаганно, непримирено,страшенно,безпіцтавно,соромно,не
Сергей Каргопольцев [397]
<span> Коли людина народжується, вона відразу потрапляє у світ звуків. Людська мова - це теж звуки. Найріднішими для малюка стають звуки, які він чує при народженні. Зазвичай це мова його батьків, вимовлена з любов'ю і ніжністю. На якій мові співає колискову пісню мати, та мова і буде головним у житті для малюка. Тут не головне, яка мова - англійська або французька. Тут головне - які емоції були вкладені при проголошенні звуків. Навіть якщо людині призначено жити в іншій країні, він всерівно буде любити свою першу мову. Ми не можемо обходитися без мови. Вона потрібна нам для спілкування. Часом досить додати міміки або жестів, щоб тебе зрозуміли. Є люди, які не чують, але вони теж користуються мовою жестів. Вони знайшли для себе прийнятний варіант спілкування. Якщо-б мови не було, її варто було-б придумати. Адже це невід'ємна частинка життя. Тому мова для нас, як повітря. Без нього людина не змогла-б бути повноцінною особистістю</span>
Ми вирішили спочатку нагодувати її ,і з фірточки дали декілька крихт хліба. Потім ми змайсрували невеличкий будиночок ,для цього використали пакет з під соку , і обережно опустили його на змерзлу пташку.Ми седіли і дивилися на неї ,а вона на нас.Нам казалось, що вона дивилася вдячними очима і чекає поки стихне вітер.Саме так і трапилось.Коли вітру не стало, синичка доїла залишки хлібу і полетіла по своїх справах.А ми пишалися собою і вважали що врятували їй життя.
