Перебільшуючи відносність наших знань, деякі філософи доводили, що взагалі ніяких незмінних істин немає й бути не може, що всі істини лише відносні й що навіть існує стільки істин, скільки є людей, оскільки кожна людина вважає за істину щось своє.

Звичайно, кожна людина сприймає світ по-своєму й щось вважає істинним, а щось — ні. Проте справжня істинність наших знань визначається не суб'єктивними міркуваннями про ці знання самих людей, а їх відповідністю дійсності. Пересвідчитися у тому, чи відповідають наші знання про дійсність самій дійсності, можна лишень у процесі практичної діяльності. Наприклад, відомо, що дерево м'якіше, ніж залізо. Щоб переконатися в істинності цього, достатньо взяти лезо або ніж і застругати ним олівець.

Отже, лише практика є головним критерієм (мірилом) вірогідності істини.

Объяснение:

0 0

4 года назад