Зима в этом году невероятно холодная. На окнах появляются узоры из-за мороза на улице. Снега выпало по колено. Но все не так плохо, существует много зимних забав, например игра в снежки или катание на лыжах, санках, коньках. Зима прекрасное время года.
Жанр: вірш.
Тема: зображення ролі поета в поезії та суспільстві.
Ідея: уславлення патріотичних почуттів ліричної героїні, захоплення красою та силою художнього слова.
Епітети: багрянії зорі, в пташиному хорі, пісні голосні, порання роса, весняним привітом, троянда розкішна, вродлива, вродливиця пишна, голосом дивним, співець чарівливий, вечірньої зорі, пташка зальотна, весняний час, осінь холодная та вільготна, нічка осіння, година сумна, холоднеє каміння, пугач віщий, гук єдиний, спів солов’їний, вічна та новая весна, натхненний співець, рожа чудесна, теплий вітерець, гай сумний, край рідний, в листі сухім, жалем глухим, огнистого та палкого слова, щира та гаряча мова, ясна-голосна пісня, крила солов’їні, воля своя.
Окличні вигуки: Мій гаю сумний!
Країно моя!
Персоніфікація: грала роса, усміхалась краса, палала троянда, пролетів час, спускається нічка, вітер зітха та сумує.
Метафора: пісня розквітла; грала промінням, ясним самоцвітом порання роса; місяць холоднеє кида проміння, здалека луна; гаряча мова зломила зиму; рожа красує.
Порівняння: вже пролетів, мов пташка золота, весняний той час; вітер зітха, мов дріада сумує.
стихотворении показывает школьникам, что с годами сочувствие современникам сменяется у Лермонтова протестом против них пассивности и обвинением за то, что они не нашли выхода своим силам и смирились с безрадостным существованием. Если в «Монологе» Лермонтов является сочувствующим свидетелем, то в «Думе» он выступает как «судья и гражданин». Сопоставление стихотворений «Монолог» и «Дума» даст представление о росте мастерства поэта. вот наверное ты это имееш в виду
Дочь Альбиона
Уездный предводитель дворянства Федор Андреич Отцов, приехавший в гости к помещику Грябову, находит хозяина у реки во время ловли рыбы с английской гувернанткой. Грабов вовсю обсуждает Уильку Чарльзовну Тфайс в самых нелестных тонах («кукла», «длинный гвоздь», «кикимора», «тритон») — мол, она все равно не понимает. Англичанка лишь презрительно смотрит на них. Леса зацепилась и Грабов должен раздеться и лезть в воду. Объяснить англичанке, что надо отвернуться, не смогли, поэтому помещик раздевается при ней — мисс Тфайс лишь презрительно улыбнулась и хладнокровно сменила червя. «Это, брат, ей не Англия!» — сказал Грябов. Через 2 минуты он уже сидел и удил