Думи - це самобутні епічні та ліро-епічні твори про боротьбу
українського народу проти поневолювачів, суспільно-політичне і
<span> побутове життя людей, які виконувались у супроводі кобзи, бандури чи </span>
ліри. Відомі фахівці М.Грицай і Г.Нудьга зауважували, що дума
генетично пов'язана з похоронним "голосінням" (піснями про смерть і
<span> похорон героїв, з історичними піснями та баладами). Ці твори </span>
відзначаються оригінальністю, глибокою самобутністю і високим ідейним
звучанням. Епічність дум полягає в тому, що картини подій, зазвичай,
широкі, масштабні, відображають рух народних маc.
<span> Назва „дума" виникла ще за праслов'янських часів і означала „думка", </span>
„мислення". Провідна риса українського історичного епосу - це
патріотизм, дійова любов до батьківщини, що проявляється насамперед у
воєнному опорі поневолювачам.
<span> Пізніше словом „дума" почали називати велику за розміром епічну пісню </span>
героїчного змісту. В сучасному значенні термін утвердився завдяки
старанням відомого етнографа М.Максимовича на початку ХІХ ст.
Досліджували цей жанр М.Цертелєв, І.Срезневський, М.Костомаров ,
І.Франко, М.Сумцов, К.Грушевський, М.Лисенко, М.Рильський, C.Грица,
Г.Нудьга та ін. Фундаментальні дослідження дум ивконав
<span> фольклорист-музикознавець Ф.Колесса. Ґрунтовне видання дум у ХХ ст. </span>
здійснила К.Грушевська (на жаль, у 20-х р. ХХ ст. фольклористка була
репресована, а збірка дум, підготовлена нею, вилучена з бібліотек).
<span> Українські думи перекладені англійською, французькою, німецькою, </span>
чеською, польською, румунською та іншими мовами.
Науковці підкреслюють, що думи, виникнувши в конкретних умовах свого
часу, відповідали реальним запитам доби та характеру розвитку цілого
фольклорного процесу. Більшість збирачів дум (від М.Цертелєва до
П.Куліша) намагались забезпечити "історичну точність" текстів.
Застосовуваний підхід (виправляти і редагувати думи, „пригладжувати"
<span> грубуватість лексики) призвів до деформації і часткового знищення </span>
текстів, записаних у першій половині ХІХ ст.
Думи відзначаються логікою побудови, ґрунтовним вмотивуванням вчинків
персонажів. Віршована форма дум відрізняється від віршованого ладу
<span> інших фольклорних жанрів. На відміну від звичайних пісень для думи </span>
характерні нерівноскладові рядки, неоднаковий ритм.
Композицію думи складають: заспів - пролог, експозиція, де вказується
місце, час, обставини дії, називаються головні герої; сюжет -
<span> розповідь з ліричними відступами; кінцівка - прославляння героїв, </span>
побажання слухачам. Виконуються думи в супроводі бандури чи ліри
своєрідним індивідуальним співом, наближеним до мелодійної декламації
<span> - речитативом.</span>
Можно покататься на санях, а можно посидеть в сенях. Сени это закрытое крыльцо у дома
Антипыч, прежний хозяин Травки, очень любил людей и животных, а Травка чувствовала это. Когда Антипыча не стало, Травка искала его в других людях. Ей необходим был хозяин, который бы любил ее и заботился о ней.
Травка, потерявшая хозяина и живущая в лесу, не могла выносить жалобного плача «сплетенных навеки деревьев» . Она почуяла человеческую беду и пришла детям на помощь: нашла Настю, помогла Митраше выбраться из болота. Ее погоня за зайцем привела волка к кусту можжевельника, где притаился юный охотник, мальчик не растерялся и застрелил волка.
<span>После того как Травка спасла Митрашу, он в порыве благодарности назвал ее так как называл ее Антипыч и Травка признала в мальчике своего хозяина. </span>
Летучие голландцы - непоседливые скитальцы , путешественники.
Есенин сумел увидеть в обычной картине зимней дороги, настолько интересные и загадочные вещи и очень непринужденно и легко передать это в стихах. Чтобы так чувственно и красочно описать обычную зимнюю природу, нужно действительно пропустить эту красоту через себя, проникнуться ее прелестью и излить всю глубину очарования в стихах, подобрав к каждому элементу пейзажа замечательные слова.
Есенин очень любил природу, и она открывала ему свои глубины, показывала свои самые красивые пейзажи, наполняла его душу и вдохновляла. Поэт открыт природе, его сердце готово воспринять и вместить ее красоту и она сполна открывалась ему. Он сохранил в своем сердце такое единение с природой, которое присуще человеку в детстве, от того его строки так милы, просты, а сравнения так точны.
