Згубний вплив грошей за п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»
У піснях – історія мого народу
Підтримайте або спростуйте твердження: «Не роби іншому того, чого не бажаєш собі».
Підтримайте або спростуйте твердження: «Щастя — це казкова жар-птиця, за якою женеться людина і яку ніколи не впіймає».
Підтвердьте чи спростуйте твердження про те, що характер людини творить її долю.
Мій робочий день
Мій улюблений герой в оповіданні В. Винниченка «Федько-Халамидник»
Тарас Григорович Шевченко (1814-1861)
А вже весна, а вже красна!
Підтвердьте чи спростуйте твердження: «Сильного доля веде — слабкого волочить».
У п'єсі І. Карпенка-Карого «Сто тисяч» переконливо показано, що можуть зробити з людиною гроші, до якого морального падіння її довести.
Головний персонаж твору — Герасим Калитка — простий селянин, який тяжким трудом і визискуванням нажив досить великі гроші. Ще відчувається, що колись він мав добрі нахили: сам постійно працює, любить землю. Про це свідчать його слова: «Ох земелько, свята земелько — Божа ти донечко!»
Але жадоба грошей, бажання ще більше розбагатіти перетворюють добрі риси Калитки на вади. Він не тільки працює сам, а й буквально замучує роботою родину і наймитів. Він сам про це говорить: «...Недоїдаєш, недопиваєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає...» Синові Герасим не дає найменшого перепочинку і вирішує його долю згідно тільки зі своїми планами наживи. Хіба ж це нормально, коли людина спершу погоджується одружити сина з наймичкою, а потім вирішує посватати для нього дочку багатія, та ще й відверто заявляє: «Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу... Мені треба невістку з приданим, з грішми»? Виявляється, що посватати Мотрю Герасим обіцяв лише для того, «щоб вона старалася на роботі».
Взагалі у ставленні до наймитів Калитка проявляє себе як надзвичайно жорстока і скупа людина. Жадоба збагачення відбирає у нього всі людські почуття. Він не дає робітникам ні поспати, ні нормально поїсти, ні помолитися Богу, хоча молитва тоді була святою справою. Причому сам Калитка не вважає свою поведінку неправильною, а навпаки, пишається нею: «Вже ж я їм і отченаша даю! Як затоплю, то зараз і на землі».
Дії Герасима стають дедалі безглуздішими і жорстокішими, свою скупість він не дає робітникові взяти з собою на працю шматок хліба: «Настане день, то роботи не бачиш, а тільки чуєш, як губами плямкають». Щоб не трудити в неділю коней, Калитка примушує дружину йти пішки три версти до церкви. Він не спить ночей через заздрощі до сусіда Жолудя, який, на думку Тераса, розбагатів нечесним шляхом. Зі свого кума Савки Калитка вимагає не лише відсотки з позичених грошей, а ще й запродаж на його воли.
Та й сам Савка зізнається, що за гроші й душу чортові ладен продати. Саме через гроші Савка погоджується на фінансову махінацію і навіть погрожує Герасиму ножем. Через ці ж гроші немає спокою в його родині: «А ми з старою тілько лаємось і все через гроші: того нема, другого нема — і раз у раз гир-гир-гир, гар-гар-гар!» Щоправда, Савка врешті зміг отямитись, і приклад Герасима ав йому доброю наукою: «Буде здоров'я, будуть і гроші, а я навіки від них одрікаюсь, ніколи в світі не буду хотіть більше, ніж Бог дає».
Для Калитки ж шансів на видужування немає. Гроші згубили його остаточно. Він не задумується над тим, що його махінації з фальшивими грішми — це злочин. Його не може зупинити навіть страх суду — настільки сильна в ньому жадоба грошей і прагнення помститися Пузиреві за зневагу. Усі мрії Герасима крутяться навколо одного й того ж: «...Всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина! Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!.. Отоді і я скажу про Пузиря: голяк масті, чирва світить!» Саме тому втрата грошей для Калитки стає катастрофою. Навіть після того, як його витягли з петлі, Герасим упевнений: «Краще смерть, ніж така потеря». Але якщо розібратися, то що він втратив? Не свою землю, не все майно, а «Смоквинову землю», яка йому не належала. От що з людиною зробили гроші!
Та й на інших персонажах п'єси позначився їх згубний вплив. Наприклад, Роман уже йде шляхом батька і легко відмовляється від одруження з Мотрею. Він не має почуття власної гідності, тому спершу турбується, чи не обдурять їх з приданим, а потім, коли його не пустили і в хату до Пузиря, все ж залишається у нього на кухні купити свиней. Так само і Мотря: їй відмовили в одруженні, але вона все одно погоджується вийти за Романа.
Отже, на прикладі багатьох персонажів І. Карпенко-Карий переконливо показав, як спотворюють людську душу гроші, якщо людина не вміє опиратися їх згубному впливові.
Общаясь с этими детьми, мальчик смог увидеть своего отца с другой стороны. Валек оповестил его о том, что отец Васи является честным судьей, в отличии от других, такой, каким мальчик его и не знал. Валек сообщил, что и Тыбурций считает его хорошим человеком.
1. Алые паруса — повесть-феерия Александра Грина, написанная в 1916—1922 г. о поэтической любви и всепобеждающей возвышенной мечте. 2.Феерия (фр. feerie, от fee — фея, волшебница) История, рассказ об удивительной красоте или сказка о фее а) незнакомый старик рассказывает девочке о ее будущем и оно красиво сбывается! 3.Повесть построена на внутреннем сопоставлении двух героев: Ассоль и Грея. Ассоль рано потеряла мать, а отец ее начал зарабатывать на жизнь изготовлением и продажей игрушек. Мир игрушек, в котором жила Ассоль, естественно, формировал ее характер. А в жизни ей пришлось столкнуться со сплетнями и злом. Вполне закономерно, что реальный мир испугал ее. Убегая от него, пытаясь сохранить в своем сердце чувство прекрасного, она поверила в красивую сказку об алых парусах, рассказанную ей добрым человеком. Этот добрый, но несчастный человек, несомненно, желал ей добра, а обернулась его сказка страданиями для нее. И все же именно сказка помогла ей не опуститься в болото обывательской жизни. Ассоль очень повезло в том отношении, что ее нашел Грей. Тоже мечтатель по натуре, он все же не думал о чем-то неосуществимом. Его мечтания в богатой семье поддерживали. Ему было легче, чем Ассоль, несравненно легче, но все же он понял ее, понял ее неосуществимую мечту, от которой она не могла отказаться, понял тогда, когда даже родной отец не понимал свою дочь. А ведь ее отец был человек большой души, но и его засасывал и калечил омут обывательской жизни. <span>4.Любой художник стремится, чтобы его творения были бы «как живые» , радовали бы сердца людей. Грей попадает в неизведанный мир, потому что ему душно и тесно в фамильном замке, где его гнетут условности света. Юноша стремится в бурную стихию морской жизни и добивается своего: «...Грей шел к цели со стиснутыми зубами и побледневшим лицом. Он выносил беспокойный труд с решительным напряжением воли, чувствуя, что ему становится все легче и легче по мере того, как суровый корабль вламывался в его организм, а неумение заменялось привычкой». </span>
Жадібність до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для нього найвищим авторитетом, а, так би мовити, людське ставлення до людини, разом з тим, повністю знецінюється: «робітники і собаки на дворі повинні бути», «обіцянка - цяцянка, а дурневі - радість"; «кругом, кругом моє »,« бери і в свого, і в чужого »,« гроші всьому голова », « Ой, Пузир! Дивіться, щоб ви не полопалися, а замість вас Мошни разопре грошима ... ».
Коли, обманутий на спробі купити 100 тисяч фальшивих грошей, Калитка втрачає надію придбати землю сусіда Смоквинова, - він намагається накласти на себе руки. Якщо копач, за характеристикою самого Мошни, «хоча голий, і веселий», то Герасим Калитка на втрату грошей реагує так: «краще смерть, ніж така втрата».
У комедії Карпенка-Карого «Сто тисяч» зображено сила, яка перетворює людину на ненажеру, яка викорінює з душі людської те добре і святе, що заклав туди сам Бог. І сила ця - гроші.