У 1840 році світ побачив збірки Тараса Шевченко <span>під назвою «Кобзар». У її складі було 8 поезій, які містили інформацію про тяжке життя народу того часу Твори були написани в манері кобзаршв - людей, котрі винокували свої пісні на народніх інструментах - кобзар .Хоча сам мицель не полдоружавал по дорогах Україні ,і не виконував власних творшв, але всі , хто читав його твори думали об кобзарів. Ось чому Тарас Шевченко називають "Кобзарем.,, </span>
Різні-різноманітні
Радісні-веселі
Різноманітні , веселі ігри роблять дітей щасливими.
Напевно- прислівник (коли?) ніколи
Я в давню істину увірував глибоко: найвища мудрість в простоті високій. Наше мистецтво, наша історія розвивалася пульсаційно: були часи розвитку і часи занепаду. Згадаємо, скільки має на собі часових "кожухів" та ж таки Софія Київська, колись найбільший храм, як і сам Київ, був цілковитою руїною: там паслася худоба і мостили птахи. Мрії збувалися одвічні: далі скорились космічні. Люблю пісні мого краю, та не спинюсь на тім лишень: з любов'ю вухо привертаю до братніх на землі пісень. Дарма надіялись на когось: самі побітеся, самі! І гори ніби почали коливатися: то сніг на них танув і стікав униз потоками
Бандероль - бандероллю,
більшість - більшістю,
велич - величчю,
віддаль - віддаллю,
Волинь - Волинню,
галузь - галуззю,
єдність - єдністю,
зустріч - зустріччю,
кров - кров"ю,
любов - любов"ю,
мужність - мужністю,
прам"ять - пам"яттю.
суміш - сумішшю,
чверть - чвертю,
подорож - подорожжю.
У іменниках ІІІ відміни в орудному відмінку перед закінченням - ю - відбувається подвоєння, якщо основа слова закінчується одним приголосним. який стоїть після голосного.
Якщо основа слова закінчується сполученням приголосних, то подвоєння не відбувається.
Якщо основа закінчується на губний або р, то ставиться апостроф.
Це все іменники третьої відміни (жін. р з нульовим закінченням)
