Ненадісланий лист, допит сік, що не прекращаюшійся дощ, солодко пахне, невитертая посуд, висушена голова, замкнута дівчинка, неубедітельгое пояснення, висушені ягоди, фарбований підлогу, сплетений крісло, смажена риба, поранений офіцер, поранений солдат, в'яне квітка, що посварилися сусіди, недовго думав, що знає хімію, лікуючий дітей, що тане сніг, змішаний з запохом, щебетати пташки, вимитий посуд, що охороняється ділянку, засіяне поле, нечутні звуки, відкриті двері, розбите вікно, постаріла мати, що пливе лебідь, пропущені енний урок.
Чомусь в усі часи в усьому світі високо цінувалася скромність людини. «Чим розумніша людина, тим він скромніше», - говорить античний афоризм. У японській прислів'ї говориться: «Скромність - прикраса мудрості». «Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність», - писав Ж. Лабрюйер, а Л. М. Толстой вважав скромність і простоту головною умовою моральної краси людини. Спробую і я розібратися в цьому.
Напевно, скромність - це вміння не хвалити себе самому, а непомітно проявляти свої знання і якості.
Скромність - це допомогти одному в скрутну хвилину і такт, з яким ти можеш зробити це. Цінується не показне, а щира увага, безкорислива допомога, надана вчасно. Скромна людина не буде хизуватися цим, він просто порадіє, що зумів допомогти, не вимагаючи натомість подяки.
Скромна людина, на мій погляд, у всіх випадках задасть собі питання: «Чим я можу допомогти?». Він не засудить іншого, а постарається його зрозуміти.
Але мені здається, що скромної людини потрібно вміти відрізняти від вічного «тихі», який «собі на умі" і від нього можна ^ Дати підступу; від боязкого і сором'язливого, якому просто потрібно
трохи людського тепла, щоб він міг «розкритися», а не розвивати в собі комплекс неповноцінності.
Скромна людина може першим кинутися «в палаючу хату», вчасно прийти на допомогу, вгадати настрій іншого, зрозуміти, що той чимось засмучений, і зробить все, щоб розвіяти смуток або розсіяти марну тривогу товариша. Він зробить це від чистого серця. І навіть здійснивши справжній вчинок, скромна людина ніколи не стане хвалитися, бо це його природна поведінка (а людині, що любить поговорити про себе, важко уникнути марнославства, яке позбавляє людей природності). І. Бехер зазначав з цього приводу, що «скромність, хвалиться своєю скромністю, - це вже не скромність, а зарозумілість, одягнене у волосяницю скромності».
І ще я думаю, що скромна людина це зовсім не беззахисну істоту. При необхідності людина, скромний по суті, може одним словом поставити нахабу на місце, тому що при всій видимій поступливості у скромного людини дуже розвинене почуття власної гідності. Він скромний тому, що знає собі ціну, і йому немає необхідності здаватися краще, ніж він є насправді. Скромна людина не дозволить ображати себе. Може бути, він не з тих, хто буде захищати себе кулаками, він швидше відійде в бік саме тому, що глибше за інших зрозумів: продовжувати суперечку безглуздо.
Деякі не люблять скромних. Це справа глибоко особисте. І право кожного вибирати, хто йому подобається, а хто ні. Але особисто мені скромні люди симпатичні (якщо тільки це не помилкова, не показна скромність і вона не продиктована зарозумілістю). Скромні зовні, вони привертають багатством внутрішнього світу, а це цінніше будь-яких інших багатств.
Квітень, залитий холодними березневими слізьми, раптово посміхнувся мені лагідним сонячним променем, першим провісником тепла, і поманив зеленою свіжістю трав і весняних квітів. Ще не просохли дзеркальні калюжі на асфальті, ще подекуди в затінених новобудовами двориках залишилися брудно-білі тоскні снігові плями, та я тепер відчуваю напевно: Весна ,уквітчана квітневим серпанком блакитноока краля, прийшла в моє місто. І так хочеться вдихнути її запахи, почути пташині трелі, пробачити зимові незгоди й насолодитися неповторною квітневою красою.
Жабка - скрекотушка;
<span>Ведмідь - набрідь;
</span>Рак - неборак;
<span>Мишка -</span> норушка.
