Мало хто в дитинстві не мріяв про чарівну паличку. Здавалося, що коли-небудь вона обов’язково з’явиться і виконає найзаповітніші бажання. Природно, це були гори іграшок, цукерок і жувальної гумки. Минув час, чарівна паличка залишилася в мріях, але бажання істотно змінилися. Солодощами та іграшками нас вже не ощасливиш. По-перше, хочеться міцного здоров’я для своїх близьких людей. Це таке щастя, коли рідні не хворіють, живуть повноцінним життям, радують своїм бадьорим виглядом і відмінним настроєм. Щастя, коли приїжджаєш до бабусі в село, а вона зустрічає тебе не лежачи в ліжку, а здорова та красива, в новій сукні, садовить тебе за стіл. Наливає склянку молока, ставить миску з пиріжками, які спекла до твого приїзду. Друге бажання — здоров’я для всіх діток. Страшно дивитися, коли маленькі діти страждають від хвороб. Малята навіть не можуть сказати, що їх турбує, вони просто плачуть або стогнуть. Хочеться, щоб малюків ніколи не чіпали злі хвороби і щоб вони не плакали від болю. Третім пунктом буде кохання для всіх, хто його потребує. Любов буває різною — дружня, родинна, юнацька. Хочеться, щоб кожна людина відчувала це чарівне відчуття. Щоб близькі люди завжди любили один одного, незалежно від життєвих ситуацій і обставин. Щоб батьки не кидали своїх дітей, а діти піклувалися про батьків в старості. Щоб друзі не зраджували, а стояли горою до останнього. Щоб чоловіки цінували своїх жінок, а ті у відповідь поважали б своїх чоловіків. Це є любов, якої зараз, на жаль, всім не вистачає. Четвертим бажанням буде співчуття. Хочу, щоб люди не проходили повз чужу біду. Добре коли хтось допоможе коту, який заліз на верхівку дерева і цілий день не може злізти. Добре коли старенькій бабусі хтось допоможе перейти дорогу, чи викличе швидку за необхідності Співчуття — це почуття, що відрізняє нас від тварин. Хотілося б розм’якшити серця людей і зліпити з них нові — не байдужі до чужого нещастя, що відгукуються на заклик про допомогу. П’яте бажання — щоб ніхто нікому не заздрив. Заздрість — руйнує почуття. Мені неприємно, коли люди думають, що я чомусь краще них. Кожна людина унікальна по-своєму, у кожного своє життя і свої цінності. Замість того, щоб заздрити, краще зайнятися своїм удосконаленням. Почуття заздрості — доля слабких і нещасних людей, яким завжди всього буде мало, навіть якщо у них все є. Так от, хотілося б, щоб це негативне почуття назавжди зникло зі свідомості тих, хто не розуміє, що ми всі по суті однакові. Ось в принципі і все, чого хотілося б побажати, змахнувши чарівною паличкою. Канари, джипи і триповерхові особняки мені особливого задоволення не принесуть, а ці п’ять бажань можуть повністю змінити світ і ставлення людей до нього. Тоді на Землі будуть правити не долари і євро, а віра, надія і любов. Адже магія живе не на віллах і курортах. Вона живе в наших серцях. І саме ми — господарі свого щастя.
Мав цар трьох синiв. У царя сусiдньої держави була дочка. Царевичi в неї й закохалися. Сказала царiвна, що за того замiж пiде, хто здобуде для неї найцiннiше. Вирушили царевичi найцiннiше шукати. Через рiк зiйшлися. Старший купив далекогляд, що видно з нього через три держави. Середульший здобув плащ, що понесе, куди здумаєш. Молодший роздобув лiки, що й мертвого оживити здатнi. Глянув старший у далекогляд i побачив похорон. Скочили брати на плащ, полетiли. А то царiвну ховають. Молодший вийняв лiки, приклав померлiй до губiв, вона й ожила. Має царiвна вийти за старшого, тому що вiн перший побачив її похорон. Отже, бути їй дружиною старшого брата. Справедливо стати дружиною середульшого, бо на його плащi дiсталися до померлої. Отже, вiдмовити йому не можна. Не можна вiдмовити й молодшому через те, що вiн її лiками оживив. Зрозумiли брати її вагання та кажуть: "Хай не розум, а серце вирiшує!" Вибрала царiвна наймолодшого брата. А старший та середульший були за них радi. (За нар. казкою, 157 сл.)
<span> знаю багато професій,але моя улюблена-це міліціонер.Я про них багато чого знаю та хочу бути ним.У міліціонера велика должність.Вони повині ловити злочинців.Це дуже небезпечно!Якщо у злочинця є пістолет,це дадзвичайно небезпечно,так як він може попасти пулею у нас.Тому я хочю бути ним та прибирати місто від злочинців.</span>
<span>Для своєї картини С.
Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї
простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені
яскравими барвами.
У центрі картини — воли, які пасуться
на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким
спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний
символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план,
висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і
сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини.
<span>Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові. </span></span>
- Привіт, завтра я йду до Игоря на День Народження! - А чому він мене не запросив? - Він і тебе запросив, сказав що на святі буде конкурси, солодощі та навіть твій улюблений торт. - Дякую що сказав мені.