Яскраве, світле, бажане, велике
Сонце восени світить яскраво
Н.в.Сто шістдесят де<span>в'ятий,п'ятдесят восьмий,тридцять четвертий
Р.в.Сто шістдесят дев'ятого,п'ятдесят восьмого,тридцять четвертого
Д.в.Сто шістдесят дев'ятому,п'ятдесят восьмому,тридцять четвертому
О.р.Сто шістдесят восьмим,п'ятдесят восьмим тридцять четвертим
М.в.На сто шістдесят дев'ятому,на п'ятдесят восьмому,на тридцять четвертому</span>
Відповідь:Вправа 2
1.Район, гайок, знайома, йорж, йогурт.
2. Тьохкають, сльози, пеньок, кольоровий, дзьоби, синього, літнього.
Вправа 3
У гайок прилетіли солов'ї. Цілий день тьохкають. Гарно! Аж сльози на очах з'явилися. А потім птахи у дзьобах почали гілочки носити. Гніздо будувати. Одного літнього дня з гнізда вилетять пташенята.
Пояснення:
Верба – це дивовижне дерево. Воно першим зустрічає весну. На берегах його довгі і гнучкі гілочки часто схиляються до води,наче хочуть напитись свіжої водиці. Навесні це дерево особливо красиве. Спочатку на них з’являються сріблясті котики. Вони, немов маленькі клубочки пуху, такі ніжні та м’якенькі. Так і хочеться до них доторкнутися. Згодом вони звисають вже золотими сережками. Незабаром з них розвиваються зелені листочки.
<span> Я завжди милуюся вербою
</span>
Якось, їдучи до бабусі в електричці, я почув розповідь літньої жінки про події, що відбувались в цих місцях під час війни.
- Я тоді зовсім дівчинкою була, - згадувала вона. По селах тоді німці стояли - окупація... Школу закрили, їсти було нічого, і ми, дітлахи зовсім, вічно шукали що попоїсти. То на старому пасовищі печериць наберемо, то гусячого луку та кропиви на березі ставка нарвемо, все допомога матері. Нас у неї троє було, а тато на фронті. Голодували ми тоді дуже.
Але це було дуже ризиковано - треба було уникати вояків. Вони спочатку стріляли, а потім вже дивилися, у кого влучили... або не дивилися. Шмальнув з автомата по кущах - і далі пішов. Так у мене твариш загинув. А коли Червона Армія почала наступати і бої були майже поряд, зовсім страшно стало. Бої тут були запеклі...
Стара позітхнула і додала: Бачу, що ти, напевно, у село до бабусі їдеш. Це діло добре... Але, хлопче, будь дуже обережним у лісі та на річці. Тут до цих пір снаряди та міни, що не розірвалися, іноді знаходять. Не дай Боже постраждати. Побачиш щось підозріле - не чіпай, зразу кажи дорослим, нехай викликають саперів. Поржавіли ж усі, і вибухнути можуть легко.
Я подякував літній жінці за пораду і вийшов на своїй зупинці. І потім цілий день я згадував стареньку бабусю, яка стільки пережила у своєму житті.
