Сонце, Місяць, Земля - величні, яскраві, неповторні.
<span>Любити, мріяти, жити - це потрібно робити у лісі, вдома чи на роботі.</span>
Ми живемо у прекрасному світі, але не помічаємо, що поруч з нами живуть люди з обмеженими можливостями. Вони, як і ми, ходять у магазини, радіють і люблять. Але наше суспільство ще не готове прийняти таких людей.Оповідання Спиридона Черкасенка "Маленький горбань" це доводить. Павлик дуже чутна і ніжна дитина. Але, на жаль, доля нагородила його горбом, який приносить малому лише нещастя. Та хлопчак не засмучується, він залишається добрим і людяним. Павлик не проклинає світ за своє нещастя.У нашому світі інвалідам живеться важко, бо більшість людей відвертається від них, через їх обмеження. Та вони не втрачають надію і продовжують боротись за місце у нашому суспільстві.Я вважаю, що могла б пробачити людину, яка мене образила. Їй просто заздрісно, що моє життя, з її погляду, яскраве і легке, хоча частіше це не так.Я думаю, що світ врятує внутрішня краса. Бо яким би ти не був: великим чи малим, красивим чи розумним, повинен пам'ятати, що Бог створив людину для того, аби вона жила, раділа життю, незважаючи ні на що.
В цьому слові немає закінчення. Це прислівник- незмінна частина мови
Восени дерева в лісі готують собі справді святкове, барвисте вбрання. Вони неначе урочисто проводжають літо. Яскраво-жовтий, лимонний, багряний, вишневий – які тільки кольори не радують око того, хто йде лісом восени. А деякі дерева та кущі довго-довго залишаються просто зеленими, ніби вони вирішили подовжити літо та ігнорувати осінь.Ми з батьками також побували в осінньому лісі, щоб відпочити, поспілкуватися з природою, а також подивитися, чи є вже гриби.Світило яскраве сонечко. Здавалося, що сухо, але незадовго до цього пройшов осінній дощик. Тому опале листя під ногами ввібрало всю воду. Я розворушив його, а воно мокре, як хлющ. У такий вологому середовищі добре виростають гриби: маслюки, опеньки, сироїжки, білі грибки, лисички, грузді.Виявилося, що ми приїхали занадто рано: гриби не встигли ще проклюнутися після дощу. Проте ми збирали інші дикі дари природи: лісові горіхи та яскраво-червону шипшину. Вона росте в лісі на галявинках. Взимку ми будемо пити корисний та смачний чай з шипшини.На галявині, де ми відпочивали, гріло сонце. Але в гущавині вже було по-осінньому прохолодно. Вже притихли птахи, поховалися комашки. Я бачив лише диких ос, які їли перестиглі гнилі дикі груші, що валялися в траві. Звідки тільки взялися ці оси? Мабуть, у них в лісі є гніздо.А ще набридливі павуки заплели павутиною всі проходи в лісі. Вони літали на своїх тонких павутинках, які раз у раз приставали до мого обличчя.<span>Скоро підуть затяжні дощі, оголяться гілки дерев. Тим більше хочеться зараз насолоджуватися гарною осінньої погодою та красою різнобарвного лісу.</span>
Хліб - всьму голова.
Без хліба не можливо жити.