1. Він говорив не голосно проте його всі чули.
Сьогодні розказали про те, хто така Ніна Бічуя.
2.Потрібно глибоко вивчати українську мову, щоб поступити в омріяний вуз.
Що б не сталося, я завжди буду з тобою.
лавровий вінок- нагорода, нагородження кращих за їх досягнення.
дивитися крізь рожеві окуляри- вірити , що все обов"язково буде гарно; ідеалізувати все, не дивлячись на факти.
речовий доказ - неспростовний факт , який підтвердженний чимось конкретним.
Медові слова- лестощі, часто брехливі.
Вчора ми з класом їздили до музею. Ми розглядали різні експонати, та екскурсовод розповідала нам цікаві речі , про які ми не знали . Але іноді екскурсовод розповідала те, що мені раніше розповідали батьки . Експонати були різні, від шурупу і закінчуючи танками, та дуже великими експонатами . Мені дуже сподобалося, тимпаче ця екскурсія була з друзями . Я зрозумів(ла) що музей це не нудне приміщення в якому потрібно відсидіти годину , а місце в якому можна дізнатися багато нового. Обов'язково ще піду до музею з мамою
<span>Краплі дощу барабанили по деревам, кущам, даху та вікнам. Сонячні зайчики застрибали по листочкам дерев, калюжам, вимитих шибках вікон.</span>
Осінь. Напевно, немає жодної людини, яка б не любила таку прекрасну пору. З року в рік приходить золотоволоса красуня на зміну теплому літечку. Бере свої пензлі й хутко починає розфарбовувати кожен листочок. Бачили? Багряний, золотий, помаранчевий, жовтий – яких тільки кольорів не шкодує пані Осінь. З особливою ніжністю ставляться до осені художники. Ось, наприклад, взяти відому картину народного художника Федора Манайла «Золота осінь». Яка ж вона прекрасна ця осінь на полотні. Красується собі різними барвами, випромінює світло та спокій. На картині зображено могутній ліс, який вже давно встиг увібрати всі яскраві кольори. За лісом заховалися височенні карпатські гори. Видно, як снігом трохи притрусило схили. То нагадування, що вже скоро повіє холодом. А ось, в центрі картини, тече кудись вузький струмок. Вода в ньому також уже давно холодна-холодна. Тільки берізки не бояться того холоду. Пускають свої листочки на воду. Пливуть ті листочки, схожі на кораблики, за швидкоплинною течією. Ген біля лісу ледь визирають хатки. Вони також відчули подих осені. Стоять собі одна біля одної, туляться, доповнюючи загальний образ. А над лісом легенький вітерець приніс важкі сіруваті хмари. От-от піде рясний дощ.Художник зумів неймовірно точно передати всю ту красу, якою володіє наша Батьківщина. Тому від картини віє любов’ю, ніжністю, трепетом. А яскраві кольори допомагають насолодитися незабутніми хвилинками поряд із прекрасним.
