Вісім тисяч п"ятдесятим
дев"ятнадцятим цілим, три десятим
нуль цілим, п"ять десятим
Наша група виконала усі завдання з інформатики.
Наш клас зробив презентацію на виставку з трудового мистецва.
Князь Олег - очень известная личность в истории Руси .О нём есть упоминание в летописи "Повесть временных лет"( летописца монаха Пимена) .О нём говорит и Карамзин .Олег покорил Царьград (Константинополь) Киев сделал столицей российского государства .
Летопись рассказывает о подвигах вещего Олега и ,в частности ,о его гибели от змеи.
Пушкин любил русскую историю .изучал её и заинтересовался судьбой князя Олега .Он творчески переработал документ ( летопись ) и создал на её основе - замечательную балладу -"Песнь о вещем Олеге"
Безусловно ,эти два произведения сходны тем ,что основаны на одном историческом сюжете ,событии .В них один и тот же герой .
НО ОНИ РАЗЛИЧАЮТСЯ :<span>Различия: летопись – прозаическое произведение, баллада – поэтическое, в котором использованы различные средства художественной выразительности.( эпитеты ,метафоры ,сравнения) Цель баллады, в отличие от летописи, не только сообщить о событии, но и создать определённый образ, повлиять на читательское отношение к герою.Пушкину это удалось сделать .Мы горюем о безвременной кончине героя .Но так ли всё просто ? В летописи дан документальный факт .А в балладе - есть мораль .И она очень поучительна .Олег высокомерен с кудесниками ,не желает их сначала даже слушать ,но потом всё же велит отправить коня ,своего верного друга ,не раз спасавшего ему жизнь ,на конюшню .Князь заводит себе другого коня ..Вот это ,по мнению Пушкина ,и явилось предательством .за которое Олег понёс наказание .Иные критики считают ,что главная мысль произведения в том ,что от своей судьбы никуда не уйти : хоть ты великий князь ,хоть простой смерд .Ведь Пушкин называет поэму"Песнь о ВЕЩЕМ Олеге" Вещий ,значит -ВЕДАЮЩИЙ.Вот кудесник - вещий ( он много чего поведал о жизни Олега - о его победах ,о его заслугах ).А Олег не смог предвидеть свою судьбу .Он пошёл к костям коня .и принял "он смерть от коня своего"</span>
Проблема кохання та сімейного щастя у повісті І. Нечуя-Левицького "Кайдашева сім'я"
Хто з нас не мріє про щасливе кохання, міцну родину, тихе сімейне щастя? І це не тільки бажання, але необхідність для людини. Щастя — в коханні. Це питання хвилювало та хвилює багатьох письменників.
Проблему кохання і сімейного щастя у повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький змалював дуже яскраво. Варто лише порівняти закохані пари: Карпо — Мотря та Лаврін — Мелашка.
Хоча Карпо й Лаврін зросли в одній родині, але ще замолоду у братів були різні характери й смаки, зокрема й у розумінні кохання. Брати по-різному й мріють про одруження. "Я люблю, — сказав Карпо, — щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем". Саме з такою дочкою багача Довбиша він і одружується. Та й сам Карпо був грубуватим, черствим парубком. Карпо й Мотря кохають одне одного. Але щастя для них перш за все полягає у накопиченні багатства: мати власну хату, чимале поле, якнайбільше худоби. Обом їм властиве бажання розбагатіти за всяку ціну, причому якнайшвидше. Кохання їх позбавлено романтизму, поетичності, бо на перший план виступають матеріальні розрахунки. А щоденна гризня у домі Кайдашів ще більше заглушує у них родинні почуття. Карпо — гарний чоловік і добрий батько. Він обороняє свою жінку від прискіпливих батьків, любить своїх дітей. У характері його переплітається грубість і ніжність, душевна доброта й черствість. До пари йому і його дружина Мотря. Але своєю сварливістю, егоїзмом і зневагою до інших людей вона набагато перевершила навіть свого чоловіка.
