Осінь
Пролетіло веселе літо. Ось і настала осінь. Прийшла пора збирати врожай. Ваня і Федя копають картоплю. Вася збирає буряки і морква, а Феня квасоля. В саду багато слив. Віра і Фелікс збирають фрукти і відправляють їх у шкільну їдальню. Там всіх пригощають спілими й смачними фруктами.
В лісі
Гриша і Коля пішли в ліс. Вони збирали гриби і ягоди. Гриби вони клали в кошик, а ягоди в кошик. Раптом пролунав грім. Сонце сховалося. Кругом з'явилися хмари. Вітер гнув дерева до землі. Пішов великий дощ. Хлопчики пішли до будиночка лісника. Скоро в лісі стало тихо. Дощ припинився. Виглянуло сонечко. Гриша і Коля з грибами і ягодами вирушили додому.
гриби
Хлопці пішли в ліс за грибами. Рома знайшов під березою красивий підберезник. Валя побачила під сосною маленький маслюк. Сергій розгледів в траві величезний боровик. У гаю вони набрали повні кошики різних грибів. Хлопці веселі і задоволені повернулися додому.
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Одного разу мати покликала мене : "Юрчику, дивись якого бутузика я принесла ".Я побіг додому .Мати тримала кошик, у ній на підстилці з трав та листя був хтось товстий у срібній шкірці. ми зайшли до кімнати, підійшли до дивану. "нужбо , вилазь, малий, не бійся", запропонувала мати. з кошика з"явилася продовгувата мордочка з чорним носиком, сяючими оченятами та дуже маленькими стоячими вушками. сейчас еще продолжение напишу
Правильно писати гратися мячем, а не грати в м*яч
