На поліссі ростуть цілі поля льону
Батьки хочуть віддати дочку за багатого нелюба (хай він буде старим, некрасивим чи придуркуватим) – класичний сюжет в українській літературі й фольклорі. «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ'яненка серед них вирізняється: історія ця майже всуціль весела, з хепі-ендом, а крім того, український класик створив у п'єсі колоритний образ Стецька, чиє ім'я використовують як загальну назву.Григорій Квітка-Основ'яненко створив образ Стецька як дурника, з якого сміються – і герої п'єси, і читачі з глядачами. Його не жаліють, не співчувають йому. І така реакція начебто цілком природна й зрозуміла. А чому він потрапляє в ситуацію, коли стає потіхою для інших, – уже зовсім інша історія...У цій історії могли б бути всі передумови для трагічного фіналу. Адже герої балансують на межі і поводятьсядуже по-українськи – плачуть і жаліють себе замість того, щоб зупинитися й прийняти правильне й очевидне рішення: «Ми любимо свої болячки, любимо страждать, плакать, жаліться. Самі придумуємо собі проблеми, щоб поплакати над ними. От і виходить абсурд. А треба встати й зупинитися. Адже й так зрозуміло, як треба жити! Ні, ми довго поплачемо, постраждаємо, де страждати, може, й не треба. Одарці шкода Олексія, він їй дуже подобається... Але ж Кандзюбина худоба! І вони плачуть. А збоку так смішно. А взяв би Олексій молота, та одігнав усіх...».
«Сватання на Гончарівці» – класична українська п'єса.
Заяц в лес бежал по лугу.
<span>Я из лесу шел домой, — </span>
<span>Бедный заяц с перепугу </span>
<span>Так и сел передо мной! </span>
<span>Так и обмер, бестолковый, </span>
<span>Но, конечно, в тот же миг </span>
<span>Поскакал в лесок сосновый, </span>
<span>Слыша мой веселый крик. </span>
<span>И еще, наверно, долго </span>
<span>С вечной дрожью в тишине </span>
<span>Думал где-нибудь под елкой </span>
<span>О себе и обо мне. </span>
<span>Думал, горестно вздыхая, </span>
<span>Что друзей-то у него </span>
<span>После дедушки Мазая </span>
<span>Не осталось никого. </span>
<span>с перепугу </span>
<span>передо </span>
<span>конечно </span>
<span>наверно </span>
<span>долго </span>
<span>горестно </span>
<span>после</span>
Берізка схилила золоті віти до землі.
Кожна людина хоче спілкуватися з іншими людьми. Люди не живуть без спілкування, хіба що їх закине куди-небудь на безлюдний острів. Не спілкуючись з іншими, людина може здичавіти. А для того, щоб спілкуватися, обмінюватися інформацією, вкрай потрібна мова.<span>У словах будь-якої мови зберігаються поняття, якими людина користується в повсякденному житті. Якби не було мови, то предмети та явища не мали б назв. А людина прагне всьому дати ім'я, визначення: ложка, кішка, мишка. І щоб давати імена собі та іншим людям, людина теж користується словами. Без мови, без мовлення всі люди так і лишилися б безіменними. Ми навіть не змогли б до пуття розрізняти один одного!</span>