Зорями небо героя вітало, квітами й піснею стріла земля.
<span>
Немає щастя вічного, немає, є вічний бій за щастя для усіх.
</span>
Законів боротьби нікому не зламати, закони материнства не перемінить.
Потім впали сніги, вдарила люта зима.
Вони не згинули, вони живуть і нині.
Любіть красу своєї мови, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова коханих батьківських степів.
<span>
Минають дні, минає літо, настала осінь.
</span><span>
Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.
</span>
-Вибачте,не підкажете як пройти до музею?
-Саме до якого?
-До музею води.
-Тоді йдіть прямо,потім поверніть на право,а там вже побачите цей музей.
-Велике спасибі,гарного вам дня.
-Бувайте.
<span>Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає... чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір'їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір'їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету. Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір'їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір'їнки немає. Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір'їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір'їнка заспівала. Почув Стрепет спів своєї пір'їнки, прилетів до хлопчика й просить: — Хлопчику, віддай мою співучу пір'їнку. Я не можу жити без пісні. Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір'їнку. Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір'їнка. Нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає ».</span>
Без дев'яноста грамів, після тридцяти хвилин, протягом шести днів, із сімома депутатами, у восьми державах, побачив п'ять тигрів. Без ста кілограмів, після тридцяти днів, протягом шести годин, із сімома учнями, у восьми квартирах, побачив п'ять леопардів