Сонце світить у віконце.У синьому небі поміж хмар виступає сонце.
Людина дуже любить природу і практично не може без неї жити. У цьому немає нічого дивного, якщо не забувати про те, що сама людина є невід’ємною частиною природи. Відповідно, лише перебуваючи на природі, вона може в повній мірі з нею з’єднатися, обмінятися з нею енергією і відчути приплив сил. У кожної людини є місце, яке вона вважає своїм улюбленим куточком природи. Звичайно, винятком з цього правила я не є. У мене точно так само є певне природне місце, де я відчуваю себе найкраще, і де, на мою думку, природа проявляється найкращим чином.
Особисто для мене улюбленим куточком природи є невеликий сад поруч із моїм будинком. Я встиг полюбити цей садок ще будучи зовсім дитиною. Справа в тому, що вже з самого раннього віку я почав виходити на вулицю поруч зі своїм будинком, трохи прогулюватися, знайомитися з околицями. Одного разу, таким чином, я опинився і в цьому саду. І обов’язково варто зазначити, що мені там надзвичайно сподобалося. Там можна як прогулюватися, так і просто посидіти, тому що там є лавочки. Природа там втілена в наявності різноманітних рослин і дерев. Там можна спокійно посидіти і за ними поспостерігати.
Але цей природний куточок став для мене найулюбленішим не лише із цієї причини. Ще однією вагомою причиною для цього є те, що з ним пов’язано безліч надзвичайно приємних спогадів. Я познайомився в ньому з деякими з моїх друзів, провів разом з ними там велику кількість цікавих і захоплюючих годин разом. У зв’язку з цим у полюбив цей дивовижний природний куточок ще більше, ніж коли-небудь раніше. Хочеться вірити в те, що у мене буде залишатися можливість якомога більше бувати в цих місцях протягом усього життя. В той же час не можна виключати того, що коли-небудь я залишу рідне місто. Думається, що в такому разі я зможу відшукати інший природний куточок в тому місці, де мені належить жити. Я вже дуже звикся з природою, з цієї причини навряд чи коли-небудь зможу відмовитися від прогулянок та іншого виду відвідувань природи.
<span>Я народився та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнений, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотів подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
</span>
На землю впала остання крапя дощу. Виблискують на сонці калюжі. З-за хмари вийшло сонце і освітило галявину.
Сонячні зайчики танцюють у хороводі із квітами. У небі з'явилася веселка. У легкому подиху вітерця відчуваються пахощі квітів та трав. А ось маленький метелик підставив свої крила під теплі промінчики сонця.
Ось, що відбувається після грози.
Зустріли мене , спілкувалися з нами, чекали на неї, зустрілися з ними, скажу тобі, подякував вам, побачив на ньому, зняли з нього, летіли над нею,прийшли після нас, вибрав для неї.
