-Думати про майбутнє ніколи не рано, - відповів хлопчик і пішов собі. Пройшли рока. Один хлопець. що з ранку ставив собі мету досяг багато чого у житті, другий же і досі не думає про майбутне
Усі свідомі роки мого дитинства пройшли в незалежній державі. Навіть не
розуміючи, що таке незалежність, я чув і знав про неї. Осмислення
приходило поступово. По мірі того, як я більшав, прийшло захоплення
історією і літературою. І хоча учителі і батьки вважають, що у мене
нахил до точних наук, гуманітарні предмети мені до душі значно більше.
У п'ятому класі мені потрапила до рук книга Антона Лотоцького
«Історія України», з якої я дізнався про розвиток української
державності. Саме ця книга заклала в моє серце почуття гордості за свою
Батьківщину.
Пройшло чотири роки. Змінився я, змінилося наше суспільство. Але я не перестав пишатись тим, що живу в незалежній державі.
Почуття гордості пробудили в мені твори про славних українських
лицарів-козаків. Я уявляв їх або в запеклому бою, або на легких
«чаєчках», долаючими чорноморські хвилі. Вони захищали рідну землю від
ворога, визволяли бранців із неволі. Ось у чому полягає їх внесок, у
незалежність.
А учасники Коліївщини! Я захоплююсь ними, хоча і розумію, що
багато в чому повстанці помилялися. Можливо, я був би таким же
непримиренним на їхньому місці, проте вважаю, що жорстокості було
забагато, особливо стосовно старих та дітей. Хоча через два з половиною
століття мені значно легше розмірковувати на цю тему, ніж їм тоді.
Я уявляю, як наш стражденний народ зрадів надбанням революції
1917 року — і яке було розчарування! Але патріотизм у кожного українця в
крові. Тому так щедро поливали рідну землю своєю кров'ю київські
гімназисти і студенти в бою під Крутами. І це знову ж таки в ім'я
незалежності!
Із величезною радістю сприйняли новину про незалежність України
наші батьки. На початку дев'яностих років нашого століття Україна ніби
ожила або прокинулась зі сну: мітинги, маніфестації. На вулицях
блакитно-жовті прапори і тризубці. Тоді я був ще дуже малий, щоб
усвідомити велич цих подій; мало хто сподівався побачити на вулиці
державну символіку незалежної України.
Зараз дехто скаржиться на незалежність за всі наші існуючі
проблеми. А я вважаю, що всі наші біди тимчасові. Народ наш роботящий,
винахідливий, тож знайде вихід і з економічної скрути. Найголовніше — не
панікувати, а сумлінно робити свою справу.
Нам, учням, треба працювати на ниві освіти. Навчатися сумлінно —
тяжка праця. Але без знань ми не зможемо знайти свій шлях у житті.
Незалежній Україні потрібні фахівці високого класу. Тільки так моя
Батьківщина зможе стати рівною серед високорозвинених європейських
держав.
Серце- сердешний, серденько,
Рука,рак,куб,бак,раб,бар,краб,брак,бук,буква,рукав
Ну і якщо можна дієслова:рубав,був,крав,брав
Жив собі їжачок. В нього було багато друзів.Він жив добре до цього дня. В нього сталася проблема. Коли він збирав яблука,на нього впало одне яблучко з дерева.Десь поряд гуляв його друг зайчик. Він покликав на допомогу білочку. В лісі вона була лікарем. В їжачка був лише декілька синців. Білочка та зайчик усміхнулися їжачку і сказали,що з ним все добре. Їжачок також зрадів. З тих пір у їжачка все добре.