АссУсвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але
приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею.
Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і
зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші
предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім
багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди
розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть
природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це
пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її
підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки.
Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське
водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду
біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись
красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на
зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки
прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не
замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела
до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони
України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А
скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон
і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі
норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні
електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна —
в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися
підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву.
Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів
можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із
горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за
знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди
вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це
частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з
нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя
— ось у чому полягає патріотизм.
Біля дороги сумний клен зажурено так дивиться, високі кучугури падають на нього.
л і ш ч и (наголошений) н а
<span>Климко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки допомогти близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя. Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути» Риси характеру Климка: а) щирий, добрий, працьовитий; б) мужній, вольовий; в) благородний, чуйний, уважний, турботливий г) винахідливий.</span>
во вложении картинки посмотри))
