1.Вступление
2.Сборы в поход
3.Первый бой
4.Сон 5.второй бой
6.История сражения с половодцами 7.Поражения
8.Лирическое отступление о междуусобицах
9.Сон Святослава "Золотое слово"
10.Обращение к князьем 11.Плач Ярославны 12.Возвращение Игоря
13.Приветственная встреча
Усна народна творчість — початок мистецтва слова
Усна народна творчість — це найдавніший різновид словесної творчості людини. Виникла вона ще багато століть тому, коли писемності не було і люди не знали, що таке літери. Як же виникали такі твори? Одна людина складе, скажімо, казку, перекаже її іншим, а ті ще комусь, і так твір передається від людини до людини, з однієї місцевості в іншу. Передаючи з уст в уста казку, пісню, прислів'я, приказку чи загадку, люди могли змінювати її, додавати щось своє. Таким чином, один і той же твір у різних областях міг мати деякі відмінності. Якщо літературний твір пише якась одна людина, або декілька людей, то народна пісня чи приказка з'являється у результаті спілкування багатьох людей, і вже неможливо встановити, хто її вигадав першим. Багато народу бере участь у її створенні, саме тому твори, що з'явились і довгий час не були записані на папері, мають назву народних творів. Інша назва усної народної творчості — фольклор. Це слово у перекладі з англійської мови означає "народна мудрість". Двісті-триста років тому з'явились такі люди, які цікавились цією творчістю та почали її записувати на папір. То були письменники, вчені або просто грамотні та освічені люди. Завдяки цим людям, які витрачали свій час та докладали зусилля, ми можемо прочитати такі твори просто в книжці, нам не треба шукати тих, хто знає багато прислів'їв або казок, щоб познайомитись з народною творчістю.
У повсякденному житті кожен з нас використовує фольклор, не помічаючи цього. Спочатку мама співає нам колискові пісеньки, потім у дитячому садочку ми вивчаємо загадки. А от в школі ми знайомимося з рештою видів народної творчості. Спочатку вивчаємо казки, приказки та прислів'я, потім коломийки, пісні, думи.
Дивіться також
Приказки та прислів'я несуть в собі те, що називають народною мудрістю. Коли я не хочу робити домашнє завдання, то тато каже: "Не побігаєш — не пообідаєш". І я розумію, що він має на увазі не те, що той, хто не бігає, залишається без обіду, а те, що я не отримаю гарну оцінку, якщо не виконаю домашні вправи. Приказки та прислів'я охоплюють різні теми, а саме: різні людські недоліки, сімейно-побутові стосунки, здоров'я, праця, сміливість та відвага, бідність та багатство, щастя і горе та багато інших.
Твори усної народної творчості завжди відрізняються тим, що легко читаються, легко запам'ятовуються, невеличкі за розміром. Це цілком зрозуміло, тому що вони ніде не записувались, а запам'ятати довгий та важкий твір неможливо.
Зараз вважають, що фольклор з'явився набагато раніше, ніж інші твори, і я цілком згоден з цим, тому що існував він вже тоді, коли люди і не уявляли, що існують літери.
Образ главного героя романтической поэмы трактуется автором необычно. Мцыри лишен внешних признаков исключительности; это слабый юноша. Ореола загадочности и таинственности, титанических индивидуалистических черт, характерных для романтического героя, в нем нет. Сама исповедь героя помогает ему максимально точно передать малейшее душевное движение. Он не только рассказывает о своих действиях и поступках, но и мотивирует их. Мцыри хочет быть понятым, услышанным. Рассказывая о своих побуждениях, намерениях, желаниях, об удачах и поражениях, он одинаково честен и искренен перед собой. Мцыри исповедуется не для того, чтобы облегчить душу или снять грех за свой побег, а для того, чтобы вновь пережить три блаженных дня жизни на свободе:
Ты хочешь знать, что делал я
На воле? Жил — и жизнь моя
Без этих трех блаженных дней
Была б печальней и мрачней
Бессильной старости твоей.
Но для романтических поэм характерно присутствие исключительной, противоречивой личности, отношение которой к окружающему миру неоднозначно. Исключительность и сила Мцыри выражены в тех целях, которые он перед собой ставит:
Давным-давно задумал я
Взглянуть на дальние поля,
Узнать, прекрасна ли земля,
Узнать, для воли иль тюрьмы
На этот свет родимся мы.
С детских лет, попав в плен. Мцыри не мог примириться с неволей, жизнью среди чужих людей. Он тоскует по родному аулу, по общению с людьми, близкими ему по обычаям, по духу, стремится попасть на родину, где, по его мнению, “люди вольны, как орлы” и где его ждут счастье и воля:
Я мало жил, и жил в плену.
Таких две жизни за одну,
Но только полную тревог,
Я променял бы, если б мог.
Я знал одной лишь думы власть,
Одну — но пламенную страсть...
Мцыри бежит не из своей среды в чужую в надежде обрести волю и спокойствие, а порывает с чуждым ему миром монастыря — символом несвободной жизни, чтобы достичь края отцов. Родина для Мцыри — это символ абсолютной свободы, он готов все отдать за несколько минут жизни на родине. Возвращение на родину — одна из его целей, наравне с познанием мира.
Бросив вызов самой судьбе, Мцыри уходит из монастыря в ужасную ночь, когда разыгралась буря, но это его не страшит. Он как бы отождествляет себя с природой:
“О, я как брат обняться с бурей был бы рад”.
В течение “трех блаженных дней”, проведенных Мцыри на воле, раскрылось все богатство его натуры: свободолюбие, жажда жизни и борьбы, упорство в достижении поставленной цели, несгибаемая сила воли, мужество, презрение к опасности, любовь к природе, понимание ее красоты и мощи:
...О, я как брат
Обняться с бурей был бы рад!
Глазами тучи я следил,
Рукою молнии ловил...
Исключительные черты Личности героя романтических поэм помогает раскрыть присутствие любовного сюжета в этих поэмах. Но данный мотив Лермонтов исключает из поэмы, так как любовь могла стать препятствием для героя на пути к достижению цели. Встретив у ручья молодую грузинку, Мцыри очарован ее пением. Он мог бы пойти за ней и соединиться с людьми. Оказавшись в очень важной для романтического героя ситуации — в ситуации выбора, Мцыри не изменяет своей цели: он хочет попасть на родину и, может быть, найти отца и мать. Отказавшись от любви, герой предпочел ей свободу.
И еще одно испытание предстояло пройти Мцыри — схватка с барсом. Он выходит победителем в этой схватке, но ему уже не суждено попасть на родину. Он умирает в чужой стране, у чужих людей. Мцыри потерпел поражение в споре с судьбой, но три дня, прожитые им на свободе, олицетворяют собой его жизнь, если бы она протекала на родине. Герой поэмы Лермонтова находит в себе силы признать свое поражение и умереть, никого не проклиная и сознавая, что причина неудачи заключена в нем самом. Мцыри умирает, примиряясь с окружающими его людьми, но свобода осталась для него превыше всего. Он просит перед смертью перенести его в сад:
Сияньем голубого дня
Упьюся я в последний раз.
Оттуда виден и Кавказ!
Быть может, он с своих высот
Привет прощальный мне пришлет,
Пришлет с прохладным ветерком...
"Недоросль" Фонвизина: Мать и сын
"Юшка" Платонова: Юшка и приемная девочка, за которой он ухаживал, в тексте можно найти сходства в их доброте и глазах, мокрых, светлых и чистых.
