<span>Потому что в то время в Египте господствовали персы ( Дарий 3) и если разобраться, то Македонский вёл борьбу , именно, с персами на территории Египта. Плюс ко всему, слава о Македонском , как о величайшем полководце разлетелась везде. Поэтому египтяне восприняли Македонского, как избавителя от персидского гнёта и провозгласили его сыном Бога Солнца и сдались без боя. </span>
Загострення внутрішньої кризи другої імперії: ФранціяУ 1866 р. у Франції почався новий економічний криза. Він супроводжувався подальшим загостренням внутрішньополітичної положення і посиленням робітничого і демократичного руху. Широкі верстви дрібної і середньої буржуазії, що страждали від конкуренції великого виробництва, біржових спекуляцій, зростання податків, не приховували свого обурення бонапартистською режимом, його реакційної внутрішньої і авантюристической зовнішньою політикою. Передові шари буржуазної інтелігенції активно виступали проти уряду. Багато її представники примикали до групи «нових якобінців», що захоплювалися традиціями Французької революції XVIII ст. Навіть частина великої буржуазії, з різних причин незадоволена політикою Наполеона III, відмовляла уряду у своїй підтримці. У 1869 р. буржуазно-ліберальна опозиція здобула велику перемогу на виборах в Законодавчий корпус. Число депутатів-республіканців збільшилася. Правда, серед них переважали помірні буржуазні республіканці. Бонапартистское уряд намагався подолати зростаючий політичну кризу шляхом посиленого лавірування між різними класами. Починаючи з 1868 р. було проведено кілька поміркованих ліберальних реформ. Законодавчий корпус отримав право обирати свою президію, був ослаблений поліцейський контроль над печаткою та зборами. Однак ці заходи не виправдали очікувань уряду. Досить було уряду лише злегка відкрити віддушини, як кипевшее під спудом суспільне невдоволення негайно прорвалося назовні. Велике враження на сучасників надавали твори Віктора Гюго, непримиренного супротивника бонапартистського режиму. Перебуваючи в еміграції, Ст. Гюго ще в 1852 р.
Семибоярщина — принятое историками название переходного правительства из семи бояр в июле-сентябре 1610 года, номинально до 1612 года. Передало фактическую власть польским интервентам; ликвидировано Вторым ополчением под руководством Кузьмы Минича Минина и Дмитрия Михайловича Пожарского в октябре 1612 года.
Состав семибоярщины
Князь Фёдор Иванович Мстиславский (умер в 1622 году) .
Князь Иван Михайлович Воротынский (умер в 1627 году) .
Князь Андрей Васильевич Трубецкой (умер в 1612 году) .
Князь Андрей Васильевич Голицын (умер 19 марта (31 марта) 1611 года) .
Князь Борис Михайлович Лыков-Оболенский (1576 — 2 июня 1646 года) .
Боярин Иван Никитич Романов (умер 23 октября 1640 года) .
<span>Боярин Фёдор Иванович Шереметев (умер в 1650 году). </span>
Персонажи, которые упомянались в самих мифах, обычно, это боги и дети богов
