ООО
Общество с Ограниченной Ответственностью
ОАО
Открытое Акционерное Общество
Остальное не помню(((
<span>Павлуня — главный герой рассказа «Скворцы». Несколько лет назад, когда у мальчика заболели ноги, местный фельдшер посоветовал родителям отвезти его в областную больницу. Но вот уже который год Павлуня проводит в постели, а родители все надеются накопить денег на его лечение.</span>
Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений спадку», який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло».
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.
Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.
Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.
<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
Это
задание по литературе, ответы на вопросу по роману Даниеля Дефо «Робинзон Крузо».
1. Роман «Робинзон
Крузо» был впервые опубликован в 1719 г.
2.
Прототипом главного героя послужил шотландец Александр Селькирк, боцман судна
«Cinque Ports», который провел на необитаемом острове около пяти лет.
3. Герой
особенно подробно останавливается на том, что отец учит его во всем искать
золотую середину: быть не богатым и не бедным, средних взглядов и ничем не
отличаться от большинства. Но, несмотря на советы отца, Крузо не такой. Его все
время тянет путешествовать, посмотреть мир, вдохнуть запах бескрайнего
моря.
4.
Робинзон Крузо прожил на необитаемом острове 25 лет.
5. Друга
Робинзона звали Пятницей.
6. На
необитаемом острове герой оказался в результате кораблекрушения.
7.
Необходимые для первоначального обустройства вещи Робинзон взял с уцелевших
обломков корабля.
8. На
острове жили дикие животные (Робинзон приручает диких коз и попугаев), а через
какое-то время герой находит следы пребывания дикарей-каннибалов на острове.
9. В
качестве календаря Робинзон использовал зарубки на столбе.
10. В
Тихом океане.
11. На
остров прибывает захваченный мятежниками корабль, они собираются высадить
капитана и верных ему людей. Робинзон Крузо помогает капитану вернуть себе
власть над кораблем и, в конце концов, покидает остров.
12. На
острове Робинзон пытался воссоздать точную копию нормального человеческого
быта: заводит домашнее хозяйство, охотится, приручает диких животных и читает
вслух Библию, чтобы не забыть звук человеческого голоса.
13.
Робинзон Крузо успел побывать моряком, купцом и даже немного работорговцем.
14. Чтобы
выжить на этом острове.
15. После
возвращения в Англию Робинзон Крузо навестил своих родственников, которые
считали его давно умершим. Затем Крузо едет в Лиссабон, чтобы получить свою
долю прибыли за плантации в Бразилии и возвращается домой по суше, через Пиренеи.
