В мене в квартирі багато розсади.
<span>1. 8х-3х+43=108
8х-3х=108-43
5х=65
х=65:5
х=13
</span><span>2.9у+2у-19=102
9у+2у=102+19
11у=121
у=121:11
у=11
3.14х-7х-42=21
14х-7х=21+42
7х=63
х=63:7
х=9
4.5у+у+19=139
5у+у=139-19
6у=120
у=120:6
у=20
5.15х-6х-3х=21,6
6х=21,6
х=21,6:6
х=3,6
6.30у-9у-12у=3,42
9у=3,42
у=3,42:9
у=0,38
7.5х+7х-8х=0,48
4х=0,48
х=0,48:4
х=0,12
8.8у-3у+7у=156
12у=156
у=156:12
у=13</span>
Купила молоко.
Зробила домашню вправу.
Підписали зошити.
Виконали завдання.
Посадив дерево.
Двое детей играли в прятки
Шестеро девочек ели пицу
Трое мальчиков играли в футбол
Семеро собак бежали по улице
Трое поросят строили домик
Мова — одне із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію. Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється-ожива. Як їх почує!.. (Т. Шевченко) Ці рядки Кобзар написав 1848 р. під враженням почутої одного разу ввечері на Кос-Аралі української пісні, яку співав матрос-українець. А ще раніше, живучи в Петербурзі, Шевченко просить писати до нього листи з України рідною мовою, яку називає прекрасною, мелодійною, милою. Так, у листі до брата Микити поет пише: «Будь ласка, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по-московському, а по-нашому... Нехай же я хоч раз через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучне. Ще раз прошу, напиши мені письмо, та по-своєму, будь_ласка, а не по-московському..» Людина має завжди пам'ятати, звідки вона родом, де її коріння, знати історію свого народу, його мову. Знання мови народу, серед якого ти живеш, — ознака культурної, освіченої людини, знання рідної мови — священний обов'язок кожного^ Як гул століть, як шум віків. Як бурі подих, — рідна мова, Вишневих ніжність пелюстків, Сурма походу світанкова, Неволі стогін, волі спів. Життя духовного основа» (М Рильський. «Рідна мова я)
