1. Коли розумієш, що ти подорослішав, то починаєш слідкувати за чистотою своєї кімнати, місцем розташування окремих предметів, починаєш бути більш ввічливим та обачливим до інших людей, розумієш сутність, приємність, красу, сенс життя. 2. Скільки не ходив я у музей - все одно подобаються ці картини, скульптури, що так надихають своєю красою, ідентичністю, скромністю, витонченністю. 3. Я зумів вирішити лише три завдання на цій контрольній роботі, в основі яких полягало точно, влучно, вдало, змістовно описати героїв твору, який був написаний так давно та має так багато прихильників по усьому світу. 4. Ксенія хотіла собі нові бездротові навушники, мовляв, вони набагато краще її старих, є набагато функціональнішими, практичнішими, сучаснішими, гучнішими та менш шкодять здоров'ю. 5. Не розумію, скільки можна казати тому Сергійку про швидкість світла, хлопець нічого не розуміє, ще й каже, що це не зрозуміє навіть розумник, вчений, професор. 6. Ой, побувала я в різних країнах: Англії, Росії, Британії, Колумбії, але ніяка з них не зрівняється з моєю рідною, квітучою, щасливою Україною. 7. Кожен побачить щось своє у цій картині першим: квіти, обличчя, очі, річку, дерево, але головне - що за висновки він зробить, повністю проаналізувавши її. 8. Сашко швиденько накинув на себе легенький, обшарпаний, короткуватий піджак і щосили майнув у поле, де він відчував себе таким вільним, незалежним від усіх, таким особливим, адже у себе в селі до нього так несправедливо відносились, тож поле - його єдине спасіння. 9. Аліса розповіла вчителю, як вчора почала працювати над проектом, детально прописавши всі пункти у зошиті, стараючись виділити головну, основну, перспективну думку. 10. Скоро літо - спекотна, приємна, найкраща пора року, в яку люди нарешті зможуть скинути з себе ті тяжкі, незручні кожухи і вирушити, звичайно, на заслужений відпочинок до, можливо, моря, чи гір, чи у ліс - хто куди.
- Привіт, Іване! Нарешті зустрілися! Як ся маєш? Як справи? Ви вже перебралися до нової квартири?
- Все добре! Так, перебралися. Лише вчора! Стільки клопоту з тим
переїздом, увесь час був зайнятий. Спочатку речі складав, потім з
батьками викидали все непотрібне, потім викликали вантажівку, щоб
поперевозити все. А потім у новій хаті розпаковували та розставляли речі
по місцях наново.
- О, це нелегка справа. Ти не виходив на вулицю майже тиждень!
- Ось так вийшло. Скучив за тобою!
- Я теж. Ходив на прогулянки з приятелями, та без тебе все не так цікаво.
- Дякую, друже! Ну, тепер будемо бачитися часто, як завжди. До
того ж тепер ми майже сусіди, тож зможемо залишатися один в одного до
пізнього вечора.
- Це просто супер! Ну, а як тобі нова оселя?
- Мені подобається! Вона значно просторіша, ніж попередня, в мене
велика власна кімната, де можна дивитися фільми, слухати музику, і
ніхто не заважатиме. До того ж, мені страшенно подобається вид з
дев’ятого поверху – вся околиця як на долоні!
- О, як цікаво! Радий за тебе!
- Знаєш що? Приходь сьогодні ввечері в гості, я тобі все покажу та розкажу.
- Добре! В мене теж накопичилося безліч новин для тебе!
Моя парта Перший раз я сіла за парту у першому класі. У перший раз, складається враження, немов у тебе з`являється новий друг, з яким тобі слід познайомитись трохи ближче. У весні на вулиці дуже гарно, багато квітів, все цвіте. У зимку дуже тяжко відірватись від вікна, так і дивишься на м`який біленький пушок який сиплеться з неба. Парта- мій вічний помічник, на ній я пишу класну роботу, на ній я підіймаю руку коли хочеться відповісти. І звичайно, вона ближче к кінцю рока перетворюється у справжнє мистецтво! На ній багато малюнків. Іноді, коли становиться сумно, дуже цікаво розглядати їх. Моя парта, з нею я буду йти до кінця року, а коли перейду у старшу школу, у мене з`явиться багато іньших, я буду за нею сумувати, але вона назавжди залишиться у моєї пам`яті як Перша парта, як Перший помічник.