МАУГЛИ (англ. Mowgli) — персонаж двух романов Р.Киплинга — «Книга джунглей» (1894) и «Вторая книга джунглей» (1895). Эти романы тематически связаны с изданным в 1902 г. сборником киплинговских сказок о животных «Сказки просто так», но история Маугли, которой в «Книгах джунглей» уделено в первой — три рассказа, а во второй — пять, быстро выделилась и начала публиковаться в виде отдельной книги. Имя героя (автор перевел его как «лягушонок») придумано самим Киплингом — в хиндустани такого слова нет. М.— потерявшийся в джунглях ребенок, вскормленный волчицей и ставший членом волчьей стаи. Его другом становится медведь Балу. Однако есть у него и враг — тигр Шер-хан. Взрослея и мужая, М. приобретает все больше человеческих черт. Животные не выдерживают его взгляда, и к тому же он отпугивает своих врагов огнем — никто из зверей им не овладел. Уйдя из джунглей, М. приобщается к миру людей и становится лесником. «Книги джунглей» были написаны Киплингом по заказу писательницы Мэри Элизабет Мейп Додж, автора известного романа «Серебряные коньки», для детского журнала, который она редактировала, но в процессе работы Киплинг придал произведению многие черты «взрослой» литературы. Он повел разговор о месте человека в природе. Киплинг включился в начавшийся задолго до него спор вокруг теории Дарвина. «Книги джунглей», лишенные каких-либо научных доказательств, были тем не менее сильнейшим аргументом в защиту дарвиновского взгляда на природу.
Она умерла (((Мне тебя жаль.))))))
Главные герои
Три пальмы ( все остальные герои второстепенны)
Просвітництво - ідейний рух XVIII ст., розповсюджений у Нідерландах, Іспанії, Італії, Франціі, Англіі, Німеччині, Польщі, Україні та Росії. Він базується на вірі у людський розум як джерело знання і як засаду побудови щасливого життя для всього людства, на вірі у науку, в соціальний прогрес, на критиці релігії та марновірства, віротерпимості, визнанні природних прав людини. Представниками цієї течії були вчені, філософи, письменники Європи. Найвідоміші з них - філософи ВольтерДідро, д'Аламбер, Гельвецій, Мармонтель, Реналь, абат Гальяні та інші.
Теорію “чистої дошки“, яка полягає у запереченні існування в свідомості людини “вроджених“ ідей i уявлень, розробив Д.Локк. Психіка людини, вважав філософ, від народження подібна до чистої дошки або чистого аркуша, де ще нема ніяких написів. Локк визнавав вирішальну роль виховання у розвитку дитини.
