Точьно не скажу але може міф а може легенда
Відповідь:
Якби я змогла б поговорити з героЇнею твору "Катерина", то я б сказала ій:
Послухай, мені неймовірно жаль, що тебе спідкали такі жахливі життєві першкоди, але зараз, перед тим як зробити свій останній вибір який на данний момент застряг у тебе в голові, будь ласка згадай про єдину маленьку людинку яка в тебе залишилася- це твій Іванко, чуєш! Я знаю, зараз ти думаєш лише про те як пошвидше закінчити цю жахливу чорну полосу свого життя, але подумай про нього, про свого маленького синочка, якого ти кидаєш на призволяще ти єдине що в нього залшилося, а він єдиний хто залишився в тебе, тому прошу тебе, знайди в собі ще трішки сил, щоб знову посміхнутися і разом з синочком йти далі...
Пояснення:
З творчістю Тараса Шевченка, я почала знайомитися ще в садочку, а потім вивчала в школі. Його вірщі , твори , поеми і балади, хвилювали мене і викликали співчуття. Найулюбленішим моїм твором став "Заповіт!" . Це унікальний твір, прийнятий надзвичайною любов"ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т.Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поєзії . Шевченко звертається за народу : він закликає до дій. На перший погляд , цей заклик здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного читача.
Він закликає не до реального збройного повстання, а до духовного . насамперед проти старого життя, старого суспільного ладу ,старих проблем. Щоб ми будували нову Україну , де не буде місця кріпатству.
Тарас Шевченко, закликає нас жити в мирі, злагоді , разом створити справедливість ,та бороніти свою землю від зла.
Він вірив в свій народ, непереможну силу та щасливе майбутнє свого народу.
Впевненність у власні сили , у справедливість , у праведність своєї мети - Він передає кожному читачеві.
Пришла еще одна беда
горят леса как никогда
теперь в россии три беды
<span>пожары тупость и понты
другой
</span>пожары визде .. их много и так ..
сними боряться ели как
попросили бы помощи у стран соседей ..
<span>они бы помогли спасти медведей .. </span><span>
</span>
Ответ:
Маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у Туреччині: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка». Незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну Бтьківщину. Маруся згадує про велике і значне для українців свято – Великдень, та саме у цей день визволяє усіх українських невільників. У дівчини добра душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «Ой, козаки, Ви, біднії невольники! Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте». Маруся зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже ніколи не повернеться. У цьому і полягає її трагедія. Отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму серці любов до Батьківщини та проявляє свої найкращі якості, допомогаючи своєму народові на чужині.
Объяснение: