Я дуже люблю подорожвати.Я побувала в багатьох країнах: Іспанія, Франція, Польща, але найбільше мені подобається- Україна.Вона зачаровує туристів і українців своєю красою, своїми архіологічними знахідками, музеями та іншим.Вона мені ближча до душі адже вона моя. В інших країнах себе не почуваєш, як в Україні.
Консолідація - об'єднання, злиття двох або кількох фірм, компаній.
У архітектурних компаніях часто відбувається консолідація.
Ответ:
На сьогоднішній час в нашому світі відбувається дуже багато змін. Є незначні, а є великі і дуже так скажемо, "значні". Але давайте звернемо увагу на тему відносин тварин і людей.
Взагалі, якщо звертатися до Біблії, багатьох історій того часу, то тварини це завжди в першу чергу ті, хто допомагав людині. Проте Бог сам звелів їсти їхнє м'ясо. Чому так? Адже тварини це ті, хто допомагає людям в якомусь сенсі, люди навпаки повинні їх поважати.
Давайте ми з вами будемо чесними, допомагають людям лише ті тварини, яких вони змогли примусити на них працювати. Собаки, наприклад. Це перша тварина яку людина змогла приручити і яка вірна їй на все життя. Чому ж деякі з них зараз живуть на вулиці або в помийках?
Підводячи підсумок моїх роздумів, хочу зазначити лише одне. Що люди ніколи не відносились до тварин так, як вони того заслуговували. Завжди примушували, убивали, харчувалися ним. Зараз деяких закривають в зоопарках щоб інші могли "полюбуватися". В кінці кінців, ні до чого хорошого таке відношення не зможе привести. Адже зараз в сучасному світі тварини вже вимирають і їх стає все менше й менше, а що буде далі?
Объяснение:
Пыталась как могла, надеюсь помогла=_^ Если есть ошибки, заранее прости))0)
Любомістівка, Коханівка, Миролюб(івка)
<span>Однієї травневої суботи ми з однокласниками зібрались іти до лісу. Плани мали грандіозні: зварити кашу, насмажити шашликів, а ще награтись і набігатись досхочу. Аж ось нарешті всі зібралися. Перевірили, чи все взяли, і хутко рушили. Сонячне проміння пестило нас, зігріваючи уже по-справжньому. Незрівнянні аромати дарувала яскрава травнева зелень. Зупинившись на улюбленому місці, ми звично і швидко розвели вогонь, а незабаром запах польової каші уже розносився по галявині. Посмакувавши кашею, хлопці побігли грати у волейбол, за ними попрямували й дівчата. Чаклувати над шашликом залишився лише Андрій — великий знавець і любитель цієї справи. Гра була чудовою, і Максим навіть роззувся — аби легше було бігати. Ось тут і сталася біда. Побігши в кущі за м’ячем, Максим наступив на уламок скла. Хлопець скрикнув від пекучого болю, а за мить уся шкарпетка була в крові. Першою отямилася Марійка. Вона завжди брала з собою ліки першої необхідності. Швидко обливши рану перекисом водню, туго затягла її бинтом. Першу допомогу було надано, тепер необхідно було терміново повертатись у місто. Друзі обережно посадили Максима на велосипед і доправили до лікарні. Провідувати однокласника прийшли всім гуртом. І назавжди запам’ятали сумний урок, що бігати без взуття не можна, а тим більше бити й розкидати скло!</span>